До того ж у підприємства можуть виникати затрати, які важко віднести повністю до постійних чи повністю до змінних. Такі затрати називають змішаними і їх поділяють за спеціальними методами на постійні та змінні.

Приклад. Підприємство виготовляє та самостійно доставляє продукцію споживачам. Затрати на доставку є змішані і характеризуються такими даними.

Період	Кількість перевезеної продукції, одиниць	Затрати на доставку, грн.
І квартал	40000	60000
ІІ квартал	60000	89000
ІІІ квартал	100000	140000
ІV квартал	40000	60000
“максимум”	100000	140000
“мінімум”	40000	60000
Різниця	60000	80000

Поділ змішаних затрат на постійні та змішані здійснено за методом «максимум-мінімум». Для того визначимо максимум та мінімум кількості перевезеної продукції і затрат на її доставку та визначимо різницю показників. Далі знайдемо коефіцієнт змінних затрат, а також частку постійних затрат в їх загальній сумі.

Коефіцієнт змінних затрат = 80000 : 60000 = 1,33 грн.

Частка постійних затрат = максимальні затрати – змінні затрати 140000 – (100000*1,33) = 7000 грн.

Крім того, затрати згідно з другим напрямком класифікації поділяються на:

·  релевантні та нерелевантні;

·  маржинальні (граничні);

·  диференціальні (приростні);

·  альтернативні.

Нерелевантні затрати – це затрати підприємства незалежно від прийняття управлінського рішення.

Релевантні – затрати, які залежать від прийняття управлінського рішення.

Приклад. Керівництво підприємства стоїть перед вибором: виготовити деталь на підприємстві чи купити? Собівартість виготовлення виробу становитиме:

Змінні затрати             - 120 грн.

Постійні затрати          - 20 грн.

Разом                            - 140 грн.

Деталь можна купити за 125 грн. Яке рішення треба вибрати?

Ціна поставника – релевантні затрати.

Постійні затрати – нерелевантні.

Збільшуючи кількість випущеної продукції до певної межі, середні затрати на виготовлення одиниці продукції зменшується, а після досягнення якоїсь точки мінімуму починають збільшуватись.

Таблиця 1

Визначення граничних затрат

Кількість виготовленої продукції	Валові затрати	Затрати на одиницю продукції
		Середні затрати	Граничні затрати
1	1000	1000
2	1800	900	1800-1000=800
3	2500	833	2500-1800=700
4	3268	817	3268-2500=768
5	4100	820	4100-3268=832

Маржинальні (граничні) – це затрати на виготовлення кожної подальшої додаткової одиниці продукції.

Диференціальні (приростні) – затрати, які становлять різницю між альтернативними рішеннями.

Альтернативні затрати – це втрачена вигода, коли вибір або прийняття одного рішення вимагає відмовитися від іншого (альтернальтивного) рішення.