Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Валютно-фінансовий механізм

Тема 4. ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

4.3. Національна валютна система



 Валютна система – це державно правова форма організації валютних відносин.
 Слід розрізняти світову (міждержавну), регіональну та національну валютні системи.
 Національна валютна система – це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти країни .
 Національна валютна система історично виникла раніше за інші. Національну валютну систему формують такі головні компоненти:
10. національна грошова одиниця – валюта;
11. офіційні золотовалютні резерви;
12. паритет національної валюти та механізм формування обмінного валютного курсу;
13. умови конвертованості валюти;
14. наявність чи відсутність валютних обмежень;
15. банківські та кредитно-фінансові установи, валютні біржі;
16. порядок здійснення зовнішньоторговельних розрахунків;
17. система валютного регулювання та валютного контролю, тощо…
 Одним з найважливіших елементів національної валютної системи є конвертованість її валюти. Як свідчить міжнародний досвід, існують такі аргументи на користь введення конвертованості .
 1. Конвертованість є основою для відкритості економіки, для міжнародної конкуренції та здійснення передумов введення дійсно ринково-конкурентних цін.
 2. Конвертованість грошової одиниці має першочергове значення для довгострокового поліпшення ПБ по поточному рахунку (торговий баланс).
 3. Конвертованість національної валюти значно поліпшує умови ЗЕД країни.
 В економічній теорії та міжнародній практиці склалася досить чітка класифікація різних форм конвертованості.

 Внутрішня конвертованість – це право вітчизняних юридичних і фізичних осіб вільно міняти на внутрішньому ринку країни національну валюту на ВКВ.
 Зовнішня конвертованість – це право вільного обміну зароблених в країні грошей на ВКВ тільки для іноземних осіб (нерезидентів).
 Повна конвертованість – це коли кожна вітчизняна та іноземна особа має право необмеженого обміну національної валюти на ВКВ.
 Світовий досвід свідчить, що не конвертованість, валюти найчастіше зумовлюються такими причинами:
 1) завищений валютний курс;
 2) економічно не обґрунтовані внутрішні ціни;
 3) товарний дефіцит.
 Конвертованість валюти – це ринкова категорія .
 Умовою конвертованості є:
18. високорозвинена грошова і банківська системи;
19. існування реального обмінного курсу валют;
20. чітко налагоджений ринковий механізм;
21. нагромадження певного обсягу золотовалютних резервів;
22. лібералізація експортно - імпортних операцій;
23. структурна перебудова економіки і підвищення її конкурентоспроможності;
24. проведення самостійної політики обмінного курсу, підтримуючи реальний курс на внутрішніх та міжнародних валютних біржах.
 Історія розвитку світової валютної системи певним чином пояснюється, так званим Законом Гершема (Томас Гершем – 1519 – 1579 р.р. славнозвісний англійський фінансист і банкір), який говорить: “Погані гроші витісняють з обігу гарні гроші”.
  1.Перша світова валютна система. Майже все ХІХ і частина ХХ ст. пов‘язані з пануванням системи золотого стандарту, що ж до точних дат, то тут існує деяка невизначеність, вважають, що епоха золотого стандарту почалась в Англії наприкінці ХVIII ст. хоча законодавчо його закріплено у 1816 р. Стверджують також, що епоха золотого стандарту починається з 1821р. коли Британська імперія зробила фунт стерлінгів конвертованим у золото. Незабаром і США конвертували долар. Перша світова війна істотно підірвала систему золотого стандарту в більшості країн світу .
  Для системи золотомонетного стандарту характерні карбування й обіг золотих монет, вільний розмін паперових грошей на золото. Розквіт золотого стандарту припадає на кінць ХІХ – початок ХХ ст.
 2.Друга світова валютна система. Система золото-девізного стандарту, юридично оформлена рішенням генуезької конференції у 1922р., існувала недовго. Така система не передбачала прямого обміну національних грошових одиниць на золото, але їх можна було обмінювати на іноземну (девізну) валюту, розмінну на золото. У період світової економічної кризи 1929-1933р. вона зазнала краху у 1933 році золоті гроші у США було вилучено з обігу.
 3.Треття світова валютна система. Важливим кроком до зниження ролі золота стала Бреттон-Вудська угода (1944р.) країн антигітлерівської коаліції. Згідно з цією угодою світовими резервами та розрахунковими валютами нарівні із золотом було дві національні валюти – долар США та фунт стерлінгів Англії.
 Монополія долара на світовій арені не сприяла піднесенню могутності Об‘єднаної Європи і Японії. Спроби вийти з цього становища призвели до реалізації ідеї Дж. Кейнса створити “регульовану“ валюту, якою стала СПЗ (Special Drawing Rights - спеціальні права запозичення ) - штучна (кошикова) валютна одиниця, випуск якої почався з 1 січня 1970 року.
 Важливий крок до зменшення ролі золота у грошовій системі зроблено у 1968. Було скасовано зобов‘язання банків США (ФРС) тримати резерви в золоті.
 Недоліки епохи золотого стандарту:
Неможливість здійснювати незалежну кредитно грошову політику.
У воєнні часи, коли різко підвищувалося потреба у коштах, збільшення випуску паперових грошей поставало під сумнів конвертованість їх на золото.
Золото перестало виконувати функцію світових грошей та функцією міри вартості.
 4.Ось чому в січні 1976 р. у Кінгстоні (о. Ямайка) було підписано угоду, яка поклала початок новій – четвертій світовій валютній системі – Ямайській. Ця угода набрала чинності з 1 квітня 1978р.
 Ця угода набрала чинності з 1 квітня 1978р.
 Основні ознаки цієї угоди:
Витіснення золота з міжнародних розрахунків шляхом ліквідації золотих паритетів валют і встановлення офіційної ціни на золото.
Офіційно було визнано “плаваючі “ валютні курси.
На рівні з доларом міжнародними резервами та розрахунковими валютами визнано німецьку марку, швейцарський франк та японську єну.
СПЗ висунуто як основний резервний актив та міжнародний засіб розрахунків і платежу. Система “золото – долар – національна валюта“, на якій ґрунтувалася Бреттон-Вудська угода, трансформувалася у нову: ”СПЗ - національна валюта“.
 Європейська валютна система, започаткована ще в перші повоєнні роки, є результатом і водночас одним із важливих інструментів європейської інтеграції.
 Вона пройшла кілька етапів розвитку:
 1 етап – (1947-1950 рр.) – укладання угод;
 2 етап – (1950-1958 рр.) – створення Європейського платіжного союзу (ЄПС);
 3 етап – (1958-1992 рр.) – створення Європейської економічної Співдружності (ЕЄС) – (1957 р Римська угода при створення ЄЕС – це початок комплексної загальноекономічної інтеграції країн ЕС.)
 31 січня 1959 почав функціонувати Європейський валютний союз (ЄВС) 17 країн. Рішення про створення Європейської валютної системи (ЄВС) вступило в силу 13 березня 1979 року.
 Головні принципи побудови ЄВС:
Країни учасниці ЄВС зафіксували курси своїх валют по відношенню до центрального курсу ЄКЮ, в наш час ЄВРО;
На основі центрального курсу ЄВРО розраховані всі основні паритети між курсами валют країн-учасниць
Країни – учасниці зобов’язані підтримувати фіксовані курси валют за допомогою інтервенції. Спочатку в межах  2,25 % від паритету, в наш час  15%.
Завдяки введенню фіксованих курсів валют з‘явився феномен валютної змії, або змії в тунелі – це крива, яка описує сумісні коливання курсів валют країн ЄС відносно курсів інших валют.
 4 етап – У лютому 1992 р. в м Маастрихті (Нідерланди) підписана угода, яка визначила інституціональні та правові засади функціонування ЄВС .
 Слід відмітити, що Великобританія, Данія і Швеція поки ще утримуються від вступу до ЄВС.




© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.