Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Міжнародний менеджмент

Тема 1. МІЖНАРОДНИЙ БІЗНЕС, ЙОГО СУТНІСТЬ, РОЗВИТОК І СУЧАСНІ ОСОБЛИВОСТІ

1.2. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СУЧАСНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ЖИТТЯ ЯК ОБ'ЄКТИВНА ОСНОВА РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ.



Глобалізація сьогодні є реальним аспектом сучасної світової системи, однією з найбільш впливових сил, що визначають подальший хід розвитку нашої планети. Вона зачіпає всі області громадського життя, включаючи економіку, політику, соціальну сферу, культуру, екологію і т.д.
Глобалізація - це посилення взаємозалежності національних економік, переплетення соціально-економічних процесів, що відбуваються в різноманітних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльності.
Глобалізація є закономірним етапом розвитку інтеграційних процесів сучасної світової економіки.
 

Рис.1. Структура інтеграційного процесу
(Джерело: Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія/ За ред. д.е.н., проф. Д.Г. Лук’яненка.- К.:КНЕУ,2001, с.215)
 
Глобалізація ініціюється і розвивається насамперед на мікрорівні – на рівні окремих самостійних суб'єктів господарювання. Саме вони установлюють виробничі, торгові, науково-технічні, фінансові зв'язки зі своїми закордонними партнерами.
Головна особливість глобалізації на мікрорівні - загальна стратегічна орієнтація компаній, усесвітня за своїм характером. У середині 1980-х років спочатку у декількох активних ТНК, а потім і у ширшого їх кола сформувались глобальні стратегії, коли одночасно враховуються такі правила поведінки на міжнародних ринках: мати загальносвітове бачення ринків і конкуренції; добре знати своїх конкурентів в олігополістичній ринковій структурі; контролювати свої операції якщо не в загальносвітовому масштабі, то принаймні в тріаді „США – Європа – Японія”; оперувати у високотехнологічних галузях; координувати свою діяльність за допомогою гнучких виробництв та інформаційних технологій; інтегрувати свої заводи і спеціалізовані філії в єдину міжнародну мережу управління; інтегруватися з іншими ТНК тощо. ( Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія/ За ред. д.е.н., проф. Д.Г. Лук’яненка.- К.:КНЕУ,2001, с.215).
Якщо головне джерело і генератор глобалізації полягає у всесвітньо орієнтованій стратегії на рівні окремих фірм і компаній, то на загальнонаціональному рівні відбиваються макроекономічні наслідки цього процесу. Головний сенс державної підтримки глобалізації в зовнішньоекономічній політиці полягає в лібералізації, тобто в скороченні або усуненні обмежень на шляхах міжнародної торгівлі, інвестицій, фінансових операцій.
Взагалі, термін „глобальність” має 400-річну історію, проте його наукове використання почалось тільки в другій половині минулого століття. Академічного значення цей термін почав набувати після його використання на початку 80-х років американським вченим Р. Робертсоном у окремих статтях та на концептуальному рівні - в монографії „Глобалізація” (1992р.)


Сучасна економічна наука не має єдиної парадигми глобалістики. Основним глобалістським школами є:
1. Концепція „Межі зростання” (А.Печчеї, Римський клуб).
Представники як керівники ТНК зіткнулись зі спільними труднощами в реалізації корпоративних проектів і програм. Вони усвідомили, що глибинною причиною цих труднощів є глобальні системні ефекти, і локальні зусилля щодо їх подолання є безрезультатними.
Намагаючись здійснити моделювання економічної світової динаміки за 5 основними параметрами (населення, капіталовкладення, використання невідновлюваних ресурсів, забруднення навколишнього середовища, виробництво продовольства), вони прийшли до висновку, що при збереженні існуючих тенденцій зростання людство дуже швидко наблизиться до крайньої межі демографічної та економічної експансії. Причому, межі зростання полягають не стільки в планетарно-ресурсних обмеженнях, скільки у внутрішніх обмеженнях світового людства (планування і жорсткий егоцентризм глобальний корпорацій, суверенітет і конфліктність держав, елітаризм і зверхність цивілізації Заходу).
Звідси виник відомий заклик: „Мислити глобально!”.
Запропоновано глобальну Програму нового гуманізму, суть якої полягає в „людській революції”, інтеграції людей світу, в формуванні світової людської спільноти, здатної до колективного планування у керування заради спільного майбутнього людства.
(альтернатива – глобалізація в інтересах елітарних країн)
 
2. Концепція „Сталого розвитку” (Л.Браун, Інститут Всесвітніх спостережень, Вашингтон, США)
Комісія ООН з навколишнього середовища використала цю концепцію для підготовки доповіді „Наше спільне майбутнє”(1987р.).
Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію „Екологічна перспектива до 2000р. і надалі” (1987р.), згідно якої сталий розвиток повинен стати керівним принципом діяльності ООН, урядів, приватних підприємств, організацій, установ.
Основні положення:
a. Визнають існування планетарних меж економічного зростання;
b. Роблять висновок про неефективність і недорозвиненість традиційного людського суспільства як причину і наслідок демографічного зростання;
c. Вважають, що критичний поріг сталого зростання світового суспільства пройдений, так як людство споживає більше ресурсів, ніж дозволяють закони стабільного функціонування глобальних екосистем;
d. Необхідно зупинити демографічний вибух в країнах, що розвиваються, і піддати критиці концепцію економічного зростання західного типу;
e. Вища мета програми – пошук шляхів, які б забезпечили прогрес людства не тільки в елітарних регіонах і в короткі періоди, а на всьому глобальному просторі і на довгу перспективу.
 
3. Школа глобальної екології (ноосфера) (академік Мойсеєв на базі вчення Вернадського)
Основні положення:
1) Необхідно враховувати зворотну реакцію біосфери на діяльність людини;
2) Сталий розвиток – „опаснейшее заблуждение”;
3) Конструктивна коеволюція людського суспільства і біосфери – формування ноосфери, ноосферної економіки і ноосферної цивілізації.
 
4. Школа мітозу біосфер;
5. Школа контрольованого глобального розвитку Д.Гвішиані;
6. Школа світ-системного аналізу (І. Уоллерстайн, США)
 
Протягом останніх десятиліть глобалізація проявлялась як ключова тенденція світогосподарського розвитку. Сучасні системні трансформації надають їй нової якості – із тенденції глобалізація переростає у всепоглинаючий процес, що включає в себе політичну, економічну, соціальну, екологічну, науково-технічну, культурну та інші складові, і не має зворотного напрямку.
 
Джерела глобалізації:
1. Природно - кліматичні й економіко-географічні відмінності, що обумовлюють територіальний поділ праці, спеціалізацію країн і викликають розвиток і поглиблення взаємозв'язків між ними.
2. Необхідність подолання нерівномірного розміщення сировинних і енергетичних ресурсів по території планети.
3. Технічний прогрес, що призвів до зниження транспортних витрат та значного покращення комунікацій.
4. Наростання відкритості ринків і міжнародних відносин.
5. Перетворення багатонаціональних підприємств і інших організацій, як приватних, так і державних, в основних суб'єктів економіки (переміщення міжнародних конфліктів із рівня країни на фірмовий рівень)
6. Досягнення глобальної однодумності в оцінці ринкової економіки і системи вільної торгівлі .
7. Необхідність кооперації зусиль багатьох країн в екологічній сфері.
8. Тенденції сучасного глобалізованого культурного розвитку.
 
Рушійні чинники глобалізації:
1. Економічні фактори – концентрація і централізація капіталу, зростання кількості крупних промислових і фінансових груп, які все більше виходять за національні межі, здійснюючи діяльність по всьому світу.
2. Політичні фактори – державні кордони поступово втрачають своє значення, стають все більше прозорими, посилюються ліберальні тенденції, дерегулювання ринку і товарів .
3. Міжнародні події – 1985р. – прийняття Європейського акту, який проголосив свободу переміщення товарів, послуг, людей і капіталів; 1986р. – конференція ГАТТ щодо зниження тарифів і зменшення обмежень в торгівлі; 2000р – Європа – спільний дім, введення єдиної валюти.
4. Технічні фактори – Інтернет, транспортні комунікації і т.д.
5. Суспільні фактори – послаблення ролі традицій, соціальних зв’язків та звичаїв, підвищення мобільності людей.
(Долгов С.И. „Глобализация экономики: новое слово или новое явление?».- М., Экономика, 1998)
 
Стримуючі чинники глобалізації:
1. Відмінності соціально-економічних систем;
2. Втручання держав і політика протекціонізму;
3. Валютні обмеження, коливання валютних курсів;
4. Традиційні конфлікти;
5. Ідеологічні невідповідності;
6. Релігійні обмеження.
 
Позитивні сторони глобалізації:
1. Економія на масштабах виробництва
2. Поглиблення міжнародного поділу праці
3. Більш ефективний розподіл світових засобів
4. Мобілізація більш значних фінансових ресурсів
5. Підвищення продуктивності праці в результаті раціоналізації виробництва і поширення передової технології
6. Розширення життєвих перспектив населення
7. Кінцевим результатом глобалізації повинно стати загальне підвищення добробуту у світі
 
Негативні сторони глобалізації:
1) Нерівномірний розподіл переваг:
a) Серед країн - основну частину переваг одержують багаті країни або індивіди, що породжує погрозу конфліктів на регіональному, національному й інтернаціональному рівні;
b) У галузевому розтині - ряд галузей програють від глобалізаційних процесів, гублячи свої конкурентні переваги через зростання відкритості ринків. Як результат, відбуваються хворобливі трансформації в традиційній господарській структурі, що потребують великих соціальних витрат.
2) Потенційна регіональна і глобальна нестабільність через взаємозалежність національних економік на світовому рівні.
3) Деіндустріалізація економіки - глобальна відкритість асоціюється зі зниженням зайнятості в обробних галузях, збільшенням питомої ваги зайнятості в сфері послуг.
4) Переведення виробничих потужностей у країни з низькою оплатою праці.
5) Збільшення розриву в рівнях оплати праці кваліфікованих і менш кваліфікованих робітників, ріст безробіття серед останніх.
 
(Алан А.Тейт. Глобализация – угроза или новые возможности для Европы? – «Проблемы теории и практики управления», №5/98, с.63;
Майкл Д. Интрилигейтор. Глобализация как источник международных конфликтов и обострения конкуренции.- «Проблемы теории и практики управления», №6/98, с.38)




© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.