Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Маркетинг - конспект лекцій

Тема 1. Суть та зміст маркетингу

1.2. Сутність і основні категорії маркетингу



 

Поняття “маркетинг” має декілька аспектів:

1. маркетинг як філософія сучасного бізнесу – ця наука пропонує систему мислення та ідеологічну основу підприємницької діяльності;

2. маркетинг як вид людської діяльності, суть якого полягає в цілеспрямованості цієї діяльності на пошук потреб споживачів, їх задоволення з максимальним прибутком для виробників;

3. маркетинг як певний ринковий процес – процес планування, просування, реалізації та управління товарами та послугами;

4. маркетинг, як спосіб, метод, інструмент ринкової діяльності, який спрямований на досягнення переваги у споживачів перед конкурентами.

Сьогодні існує декілька десятків визначень маркетингу. Один із засновників сучасної теорії маркетингу Ф.Котлер дає таке визначення:

Маркетинг – вид людської діяльності, спрямований на задоволення потреб через обмін.

Американська асоціація маркетингу (АМА) трактує його так:

Маркетинг – процес планування і втілення задуму щодо ціноутворення, просування та реалізації ідей, товарів і послуг через обмін, який задовольняє цілі окремих осіб та організацій.

Отже, МАРКЕТИНГ – це діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів.

Розглянемо основні маркетингові категорії, покладені в основу маркетингу.

Н У Ж Д И – виникають у людини, коли вона відчуває гостру потребу в будь-чому. Вони бувають фізіологічні (одяг, їжа, сон), соціальними (відсутність духовної близькості, взаєморозуміння) та особистими (нестача знань, неможливість самовираження).

П О Т Р Е Б А – це відчуття людиною необхідності чогось, що має пряму залежність від загальної культури, рівня освіченості тв особистих особлливостей людини. Людські потреби безмежні. Ресурси для задоволення потреб обмежені. Тому з різноманіття товарів людина вибирає лише ті, які найкраще задовольняють її потреби в межах фінансових можливостей.

П О П И Т – це потреба, підкріплена платоспроможністю. Не завжди людина може придбати те, що хоче у певний момент.

Т О В А Р – це все, що пропонується на ринку з метою задоволення попиту. Товар може мати як матеріальну (речову), так і нематеріальну (послуги) форму.

Ц І Н Н І С Т Ь – це оцінка споживачем здатності товару задовольнити його потреби загалом.

Концепції споживання

К. Маркс характеризував споживання як завершальну стадію процесу суспільного виробництва, на якій відбувається як знищення (споживання) виробленого продукту, так і народження нової потреби – “споживання створює потребу в новому виробництві”.

Постмарксистські тлумачення процесу споживання звелися до трьох напрмяків:

1)    споживання уявляється як процес задоволення потреб, що послуговує необхідною умовою життєдіяльності людини в матеріальній і духовній галузях;

2)    як стимул для створення відповідних матеріальних умов для розвитку фізичних та духовних сил індивідууму, виходячи із загального економічного закону відшкодування витрат робочої сили, відкритого Марксом;

3)    поведінка населення в галузі споживання подавалася як сукупність загальних відносин людей із приводу споживання.

Немарксистські концепції споживання можна згрупувати в такі блоки:

1. Теорія граничної корисності – маржиналістська. Сам термін “гранична корисність” введений С.Джевансом. Основні постулати даної теорії полягають, по-перше, у принципі спадної граничної корисності, який звучить так: корисність, яку приносить кожна наступна одиниця даного товару (а саме її називають граничною корисністю) менша за корисність попередньої одиниці товару; по-друге, в понятті суб’єктивної корисності (цінності), яка являє собою значущість даної речі для благополуччя даної людини, отож, може мати місце ситуація, коли річ має корисність, але не володіє цінністю. І далі цінність речі (її ціна) виміряється величиною граничної корисності даної речі, корисністю останньої одиниці запасу блага, що задовольняє найменш важливу потребу.

Поняття об’єктивної цінності, введене Бем-Баверком, під якою він розумів мінові пропорції (ціни), що формуються в ході конкуренції на ринку.

2. Неокласичний напрям в економічній теорії – засновником був А.Маршалл. Він стверджував, що людина не в змозі створювати матеріальні блага і предмети як такі…, вона фактично виробляє лише корисності…, змінюючи форми або структури матерії з метою найкращого пристосування її для задоволення потреб.

Виведений Маршаллом закон спадної граничної корисності говорить, що гранична корисність речі для людини убуває з кожним приростом тієї її кількості, яка є на даний час.

3. Інституціоналізм – Т.Веблен в центр досліджень поставив не раціональну, а конкретну живу людину, господарську діяльність якої визначають різні суспільні інститути і звичаї. Веблен характеризує споживання взагалі як придбання людиною товарів, які відрізняють його від оточення – ефект заздрісного порівняння.

О Б М І Н – це акт отримання від будь-якого бажаного об’єкта з пропозицією чогось натомість.

Для здійснення добровільного обміну необхідно дотримуватись таких умов:

1. Сторін повинно бути, як мінімум, дві;

2. Кожна сторона повинна мати щось, що являє цінність для іншої сторони;

3. Кожна сторона повинна бути здібною здійснювати комунікацію та постачання свого товару;

4. Кожна сторона повинна бути досить вільною у прийнятті або відхиленні пропозиції іншої сторони;

5. Кожна сторона повинна бути впевнена у доцільності або небажаності мати справу з іншою стороною.

Р И Н О К – це складний механізм, умовна територія, на якій здійснюється процес товарообміну.

Суб’єктами ринку є споживачі, посередники, виробники, фінансові організації, постачальники, органи державного і недержавного контролю й інфраструктура ринку.

Споживачі – сукупність фізичних і юридичних осіб, які купують товари або одержують послуги для власного використання.

Посередники – сукупність фізичних і юридичних осіб, які закуповують товари з метою використання їх у виробництві інших товарів і послуг.

Виробники – сукупність фізичних і юридичних осіб, які виробляють товар і постачають його для подальшої реалізації.

Постачальники – сукупність фізичних або юридичних осіб, які виробляють товар і постачають його для подальшої переробки у процесі виробництва.

Інфраструктура ринку – сукупність організацій, що мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, які беруть участь в обігу товарів.

До основних елементів інфраструктури ринку належать:

ü     комерційні інформаційні центри;

ü     товарні, фондові, валютні біржі;

ü     комерційні, інвестиційні, кредитні банки;

ü     транспортна й складська мережі;

ü     системи зв’язку;

ü     страхові, аудиторські, холдингові, рекламні компанії.

Розрізняють два типи ринків:

Ринок продавця – такий ринок, на якому продавці мають більше влади і де найактивнішими “діячами ринку” змушені бути покупці.

Ринок покупця – це такий ринок, на якому більше влади мають покупці.

Виділяють наступні функції ринку:

v    забезпечення руху товарів від виробника до споживача;

v    регулятивно-контрольні;

v    стимулюючі.





© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.