Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Маркетинг - конспект лекцій

Тема 4. Маркетингова товарна політика

4.5. Товарні знаки й упаковка.



 

Одним із важливих елементів товарної політики підприємства є рішення щодо використання товарних марок.

Товарна марка – це ім’я, термін, знак, символ, малюнок або їх поєднання, призначені для ідентифікації товарів або послуг одного продавця або групи продавців і їх диференціації від товарів і послуг конкурентів.

Товарні марки з’явилися ще в середні віки, коли гільдії ремісників і торговців почали вимагати, щоб кожен виробник позначав свої товари. Це давало змогу контролювати обсяги виробництва, виявляти виробників товарів низької якості.

У сучасній ринковій економіці формувати прихильність до товарної марки – це означає підтримувати її стійкий образ і максимізувати збут. Тому, наприклад, у США зареєстровано 300 тис. торгових марок.

Виділяють наступні особливості товарної марки:

Ø     пов’язують із характеристиками товару;

Ø     вигоди (блага від використання товару);

Ø     цінності – товарна марка відображає систему цінностей виробника;

Ø     культура – товарна марка є представником певної культури;

Ø     індивідуальність;

Ø     користувач – товарна марка передбачає визначений тип користувачів.

Існує чотири складових товарної марки:

1. Фірмове ім’я (марочна назва) або логотип – це слово (літера) або група слів (літер), які можуть бути вимовлені (наприклад, “Оболонь”, “Світоч”, “Галичина”);

2. Фірмовий знак – символ, малюнок чи відмінний колір, позначення;

3. Товарний образ – персоніфікована товарна марка;

4. Товарний знак – фірмове ім’я, фірмовий знак, торговий образ, що захищені юридично.

Маркетологу варто знати, що існує три рівні сприйняття товарного знаку споживачем:

1)     упізнаваємість – на цьому рівні маркетолог повинен, насамперед, створити поінформованість цільової аудиторії про пропонований товар. Мета маркетингових зусиль при цьому – переконати споживача здійснити пробну покупку і перетворити потенційних споживачів на реальних;

2)     перевага – завдання маркетолога полягає у підтримці зацікавленості й перетворенні її на сталу форму попиту. Мета маркетингових зусиль при цьому – переконати покупців у перевагах та корисності товару і завоювати коло постійних прихильників;

3)     лояльність – на цьому рівні споживач свідомо шукає на ринку товари, марковані саме даним товарним знаком, і якщо такого знака не знаходять, попит залишається незадоволеним. Маркетингові зусилля на рівні лояльності спрямовуються на підтримку інтересу та нагадування споживачам про даний товарний знак.

Види товарних марок:

1.                  Марки виробників – у марках обов’язково фігурує назва виробника. Вони орієнтовані на широке коло споживачів. Марочні товари здебільшого дорожчі за звичайні, оскільки марка гарантує високу якість.

2.                  Марки дилерів (приватні марки) – відображають назву оптової або роздрібної збутової фірми. Дилери отримують виключні права на свої марки і відповідають за них.

3.                  Загальні марки – містять назву продукції без назв виробників або дилерів. Загальними марками користуються для позначення товарів масового вжитку, які не дуже відрізняються один від одного: кава, цигарки, пиво. Нижчі ніж в інших марок ціни пояснюються економією на упаковці, стандартизацією маркетингових заходів, систем товарообороту та просування.

Знак – це позначення за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Товарні знаки реєструються у встановленому порядку і захищаються законом від неправомірного використання конкурентами. У міжнародній практиці зареєстрований товарний знак позначається так – â. Отримання торгових знаків є добровільним.

В Україні Закон “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” набув чинності 1 липня 1994 року.

Державний комітет України з питань інтелектуальної власності (Держпатент України) забезпечує реалізацію державної політики у сфері правової охорони знаків в Україні, приймає до розгляду заявки, здійснює їх експертизу та державну реєстрацію знаків, публікує офіційні відомості, видає свідоцтва, а також виконує інші функції з питань інтелектуальної власності, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Правова охорона надається знаку, який не суперечить інтересам суспільства, принципам гуманності і моралі, та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”.

Об’єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить  10 років від дати подання заявки до Держпатенту.

Не набувають правової охорони позначення, які зображують:

ü     державні герби, прапори та емблеми;

ü     офіційні назви держав;

ü     емблеми, скорочені або повні найменування міжурядових організацій;

ü     офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

ü     нагороди та інші відзнаки.

Функції товарних знаків:

·           створюють відмінності між товарами;

·           полегшують ідентифікацію товару;

·           виступають гарантом якості товару;

·           надають інформацію про товар та його виробника;

·           рекламують товар;

·           підносять престиж продукції;

·           забезпечують правовий захист товару.

Упаковка – це засіб або комплекс засобів для забезпечення захисту продукції і навколишнього середовища від ушкоджень та втрат, а також для полегшення процесу обігу.

Виділяють наступні складові упаковки:

v                                    Тара – картонні коробки, целофанові упаковки, скляні банки чи флакони, алюмінієві туби, паперові пакети тощо. Існує й спеціальна транспортна тара: картонні, дерев’яні чи пластикові ящики, контейнери.

v                                    Етикетка – містить фірмову назву продукції, символ компанії, хімічний склад продукту, рекламні матеріали, коди та інструкції з використання. Етикетка розміщується на тарних елементах.

v                                    Вкладиш – містить докладні інструкції і вказівки про застережні заходи для складної або небезпечної продукції.

Упаковка повинна відповідати наступним вимогам:

ü       збереження цінності;

ü       доцільність;

ü       ставлення до продукту, до марки, до покупця;

ü       пристосованість до перевезень і складування;

ü       витонченість форми;

ü       доступність використання;

ü       збільшення споживчої цінності товару;

ü       підвищення дієвості реклами.

Упаковка виконує ряд функцій:

Ø       вміщення;

Ø       захист;

Ø       використання;

Ø       комунікації;

Ø       сегментування ринку;

Ø       співробітництво з каналами збуту;

Ø       планування нової продукції.

З використанням упаковки пов’язані й деякі проблеми:

1. Надмірна вартість упаковки здатна підвищувати вартість товару, що викликає критику з боку споживачів;

2. Забруднення довкілля. На долю упаковки припадає близько 40% твердих відходів. Особливе занепокоєння викликає проблема утилізації упаковки, яка не підлягає біологічному розкладу.

3. Ступінь правдивості інформації на упаковці.

В умовах зростаючої конкуренції виробникам доцільно приділяти посилену увагу дизайну упаковки як засобу формування іміджу фірми. Спрощене упакування асоціюється з продукцією низької якості. Значення має і присологічний ефкт кольору упаковки, наприклад:

¨     темно-синій колір асоціюється із емоційною теплотою;

¨     червоно-оранжевий – із завойовницьким та підприємницьким потягом;

¨     червоний – це життя, енергійність, агресивність, перемога;

¨     синьо-зелений – ясність, безпека;

¨     жовтий – новація, модернізм, майбуття і розвиток.

Багато західно-європейських фірм опрацювали наступні вимоги до упаковки:

Ø     чіткість, однозначність тексту, ілюстрацій;

Ø     раціональність розміщення даних про об’єм, масу і кількість товару;

Ø     округлість маси та кількості одиниць в упаковці (10; 20);

Ø     вказівка ціни повинна бути чіткою і на видному місці;

Ø     контроль за строком використання повинен бути помічений на упаковці;

Ø     контроль над екологічними проблемами зберігання та знищення упаковки.

Велике значення для розв’язання проблеми достовірної інформації на упаковці та ідентифікації продукції має широке застосування системи штрихового кодування товарів.

У світі існує декілька таких систем. Україна користується Європейською системою кодування EAN. Створено Асоціацію Товарної Нумерації України, яка є членом Міжнародної Асоціації EAN.

Наявність штрих-коду є нормою на світовому ринку, він несе велику кількість інформації. Так, в системі EAN , яка складається з цифрових та штрихових позначень, що нараховують 8 або 13 цифр:

1,2,3 ( або 1,2) – країна-виробник;

4,5,6,7 (або 3,4,5) – номер виробника;

8,9,10,11,12 (або 6,7) – номер асортименту;

13 (або 8) – контрольний індекс, який використовують для перевірки правильності зчитування попередніх цифр коду скануючою системою.





© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.