Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Ціноутворення - конспект лекцій

Тема 6. Ціноутворення на ринках сировинних товарів.

6.1. Міжнародні товарні угоди



В узагальнююче поняття «сировинні товари» входять мінеральна сировина, продукти його збагачення і переробки (чорний метал, кольорові метали і т.д.), сільськогосподарська сировина рослинного і тваринного походження і продукти її переробки, хімічні і продовольчі товари. Слід зазначити, що в багатьох випадках дуже складно провести чітку грань між сировинними товарами і готовою продукцією.
У практиці міжнародної торгівлі сировинними товарами застосовується більшість уже розглянутих форм і методів роботи на ринку. В обміні деякими видами товарів рослинного і тваринного походження, а також продуктами переробки мінеральної сировини застосовуються особливі форми торгівлі і методи її регулювання.
Міжнародна торгівля багатьма видами сировинних товарів здійснюється в умовах, трохи відмінних від тих, котрі впливають на розвиток обміну готовою продукцією. Це, насамперед, тривале перевищення пропозиції над попитом на світовому ринку, унаслідок якого є підстави говорити про тривалу сировинну кризу для країн, що розвиваються, з вузькою товарною структурою експорту. Разом з тим близько 80 % світової торгівлі сировиною приходиться на промислово розвиті країни.
Положення експортерів природної сировини по багатьом видам товарів має тенденцію до погіршення в міру розробки нових синтетичних матеріалів, що успішно конкурують із продукцією рослинного і тваринного походження, упровадження материалосберегаючих технологій, росту використання вторинної сировини.
Міжнародна торгівля багатьма сировинними товарами в більшому ступені, чим торгівля готовою продукцією, монополізована найбільшими компаніями промислово розвитих капіталістичних країн, і насамперед ТНК, що мають можливість диктувати ціни на ринках і забезпечувати нееквівалентний обмін на свою користь. Промислово розвиті капіталістичні країни мають можливість регулювати попит та пропозицію на світовому ринку по багатьох видах сировинних товарів шляхом створення і розпродажу стратегічних запасів.
Попит та пропозиція на мінеральну і сільськогосподарську сировину в набагато більшому ступені, у порівнянні з готовою продукцією, залежать від погодних умов і стану політичного клімату, особливо в головних сировинних регіонах.
Для торгівлі сировинними товарами характерне прагнення партнерів установити довгострокові стосунки, що, з одного боку, забезпечують стабільний збут, з іншого боку — гарантоване постачання виробництва вихідною продукцією.
У рамках довгострокових угод торгівля звичайно ведеться за поточними цінами ринку, але сторони прагнуть до стабілізації цін, уводячи межі їхніх відхилень протягом погоджених періодів. Ускладнення проблеми збуту сировинних товарів спонукало уряди багатьох країн, що розвиваються, прийняти законодавчі акти, що зобов'язують імпортерів передбачати розрахунки зустрічними постачаннями товарів традиційного експорту.
Особливе місце займає внутрикорпораційна торгівля між материнськими і дочірніми фірмами видобувних ТНК, що ведеться по знижених трансферних цінах з метою безподаткового перекладу прибутку, отриманого при розробках закордонних джерел сировини з використанням місцевої дешевої робочої сили. Внутрикорпораційна торгівля до кінця 80-х років складає близько 30 % світового товарообігу сировинними товарами.
Міжнародні товарні угоди застосовуються для регулювання торгівлі сировиною з метою стабілізації ринку, зниження спекуляції й обмеження сфери діяльності ТНК. Їх можна розділити на три види.
Стабілізаційні МТС укладаються для стабілізації цін на сировину шляхом приведення в рівновагу попиту та пропозиції. Це досягається за допомогою встановлення для учасників квот на виробництво й експорт сировини, а також створенням стабілізуючих запасів. Стабілізаційні МТС звичайно полягають на такі товари, як каучук, какао, олово, кава і ряд інших.
Адміністративні МТС укладаються для статистичного аналізу і вироблення загальних рекомендацій з торгівлі деякими видами товарів, наприклад по пшениці і по цукрі.
МТС по мірах розвитку спрямовані на розвиток експортних потенціалів виробників сировини. Такі угоди укладаються по джуту, деревині коштовних порід, рослинним оліям і т.д.
У світовому співтоваристві немає єдиного відношення до МТС. Україна, країни, що розвиваються і країни Західної Європи підтримують політику ЮНКТАД, спрямовану на розширення практики міжнародних товарних угод, а США під гаслом лібералізації торгівлі на ділі підтримують волю диктату монополій на ринках сировинних товарів.
Укладання МТС не перешкоджає монополізації ринку продовольчих товарів ТНК, на які приходиться переважна частка торгівлі такими масовими товарами, як зернові і зернобобові (90%), какао-боби (95%), рис (70%), кава (50%).
Роздробленість виробників і споживачів продовольчих товарів сприяла розвитку «електронного» методу укладання угод, при якому обмін телексами, факсами, електронними посланнями означає письмове підписання договору. При закупівлях і реалізації великих партій продовольчих товарів використовується такий метод, як торги.
Особливе положення у світовій торгівлі сировинними товарами займає Організація країн — експортерів нафти (ОПЕК), що має на меті стабілізацію світових цін на нафту шляхом введення експортних квот для її учасників. Розходження економічних інтересів між її членами і політика промислово розвитих капіталістичних країн не завжди дозволяють ОПЕК проводити послідовну і скоординовану політику в стабілізації світового ринку нафти.
У 1980 році в рамках ЮНКТАД була розроблена міжурядова угода про створення Загального фонду сировинних товарів, призначеного для стабілізації світових ринків сировини. Фонд надає позики для створення «буферних запасів» товарів з метою підтримки цін, а також позики і позички для розширення виробництва сировинних продуктів. Засоби Фонду утворяться від придбання його учасниками акцій і з їхніх добровільних внесків. Крім того, Фонд може використовувати засоби асоційованих з ним країн — учасниць міжнародних товарних угод. Робота Фонду заснована на принципах рівності і суверенітету учасників і покликана сприяти встановленню нового економічного порядку.
До роботи Фонду приєдналася більшість капіталістичних держав і держав, що розвиваються. У числі країн, що не приєдналися — США, що розглядають діяльність Фонду як обмеження інтересів їхніх сировинних монополій. Україна в складі Радянського Союз приєдналася до роботи Фонду в 1987 році.




© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.