Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Ціноутворення - конспект лекцій

Тема 9. Адміністрування в ціноутворенні

9.3. Урядове цінове регулювання.



Компанії, що ведуть торгівлю в іноземних країнах, мають проблеми з безліччю різних типів урядового цінового регулювання. Щоб керувати цінами, уряд може установлювати рівень прибутку, установлювати ціни, їхні нижні і верхні межі, обмежувати зміни цін, конкурувати на ринку, надавати субсидії, і діяти як монополія – покупець чи монополія – продавець. Уряд може також впливати на ціни, дозволяючи, чи навіть підтримуючи бізнесменів у прагненні маніпулювати цінами.
Установлення рівня прибутку. Посередникам іноді пред'являються вимоги призначати ціни з урахуванням продиктованих урядом рівнем прибутку. Ціни не повинні значно відхилятися від цього рівня. Навіть виробники можуть бути примушені встановлювати ціни з урахуванням продиктованих урядом рівнем прибутку. З обома типами встановлення межі прибутку зіштовхуються в Норвегії.
Установлення нижніх і верхніх меж цін. Численні методи встановлення цінових меж використовуються в різних країнах. Деякі країни мають закони, які вказують, що товари не можуть бути продані нижче їхньої вартості плюс передбачене урядом підвищення. Цінові верхні межі, встановлювані урядом, також звичайне явище на світовому ринку. Рівень цін на хліб, рис, молоко, і інші основні види продовольства часто обмежуються верхніми межами.
Деякі уряди використовують дуже творчі способи встановити верхні і нижні цінові межі. Аргентина установила тимчасове цінове заморожування, щоб обмежити інфляцію. Перш ніж скасувати заморожування цін, урядом було вжито заходів, щодо заохочення конкуренції, але встановило ціновий контроль монополістичних чи олігополістичних галузей промисловості. Тарифи на деякі вироби були знижені, була встановлена верхня межа цін; на сигаретах, наприклад, тариф був зменшений до 5 відсотків. Логіка полягала в тому, що сигарети особливо чуттєві до ціни, і більш низька ціна іноземних марок сигарет утримувала би ціни внутрішніх марок від підвищення.
Обмеження змін цін. Незалежно від рівня економічного розвитку країн на якому вони знаходяться, міжнародні торговці, найчастіше зіштовхуються з проблемою, що вони не можуть змінювати ціни без урядового дозволу чи принаймні без надання офіційного повідомлення. У деяких країнах, таких як Індія й Іспанія, зміни цін для широкого діапазону виробів регулюються. Американські бізнесмени можуть бути здивовані через таке регулювання, але більш уважний погляд на американську дійсність покаже, що американський ринок не цілком вільний від обмежень зміни цін. Не призначені, найчастіше, для обмежень по зміні цін, податкові закони різних країн іноді впливають на ціни кінцевих продуктів і мають тенденцію обмежувати цінові зміни. Це особливо стосується корпоративних трансфертів, коли перехід від однієї цінової системи до іншої може привести до податкових штрафів, що мають зворотну силу, чи більш високим податкам через надмірний прибуток.
Конкуренція на Ринку. Уряди часто конкурують безпосередньо на ринку, щоб контролювати ціни. Наприклад, три Американськи компанії підняли ціни на алюмінієві відливки на половину цента за фунт. Через кілька днів Американський уряд оголосив, що він продасть від 200,000 до 300,000 тонн алюмінію з його стратегічного запасу. Незабаром після цього компанії переосмислили ситуацію і повернули ціни до первісного рівня. Постійна діяльність американського уряду у відношенні пшениці й інших предметів споживання також має ефект регулювання цін шляхом урядової конкуренції. У країнах, де уряд має велику частку виробничих потужностей, він є головним конкурентом на ринку. Деякі урядові бізнесові компанії, типу ENI Італії, конкурують, і на внутрішніх і на міжнародних ринках.
Надання Субсидій. Урядові субсидії дають можливість компаніям зменшувати ціни їхніх товарів у світовій конкуренції, але вони також втягують уряд у цінову гру. Субсидії можуть бути прямі чи непрямі. Щоб сприяти розвитку промисловості, держава може оплачувати виробнику черевиків пряму субсидію в 50 центів за пару. Ця промисловість тоді може конкурувати більш ефективно з імпортерами черевиків на місцевому ринку, тому що вона може продавати свої черевики на 50 центів дешевше, ніж їхня нормальна ціна. Вона також може конкурувати більш ефективно на іноземних ринках через субсидію. Непряма субсидія встановлюється, коли не експортований компонент субсидований, і цей компонент потім стає частиною експортованого виробу. Виробник тентів, наприклад, може купувати полотно, виготовлене із субсидованої бавовни. Угоди GATT мають тенденцію ставити поза законом прямі експортні субсидії, але звичайно не забороняють непрямі субсидії.
Урядові монополії. Урядові агентства в соціалістичних країнах можуть діяти як єдині продавці деяких виробів на внутрішніх ринках і на експортно-імпортних рівнях.
Подібно монополісту, уряд має повноваження по встановленню цін, коли діє як монополія. Іноді уряд вступає в хаотичну ринкову ситуацію, і намагається навести порядок, купуючи і продаючи всю продукцію промисловості. Бразильський уряд, наприклад, підтримує Бразильський Інститут Кава (IBC), що керує бразильськими міжнародними продажами всього обсягу сирих кавових зерен. Подібно іншим монополіям, IBC розуміє, що, шляхом штучного роздування цін можна загострити конкуренцію. У результаті монопольного цінового збільшення, ринок кава був настільки сприятливий, що виробництво було підтримана у франко мовній Західній Африці, Мексиці, Гватемалі, Індонезії, і інших країнах, історично не важливих, як виробники. Кілька десятиліть назад Бразилія забезпечувала приблизно 80 відсотків всесвітнього споживання кава; у даний час, вона продає на світовому ринку менше ніж 40 відсотків від обсягів споживання кави.
Міжнародні угоди
Країни виробники і країни споживачі, здається, відіграють постійно все більшу роль у встановленні світових цін на деякі основні предмети споживання. Існує, наприклад, міжнародна угода по каві, міжнародна угода по какао, міжнародна угода по цукру, тощо. Світова ціна пшениці довго встановлювалася на основі переговорів між національними урядами.
Незважаючи на тиски бізнесу, уряду, і міжнародних цінових угод, більшість торговців усе ще має широкі можливості в рішеннях по цінах для більшості виробів і ринків.

 | ЗМІСТ | 



© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.