Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Планування діяльності підприємства

Тема 12. Планування оновлення продукції

12.3. Методичні основи обчислення технологічної собівартості



 

Оскільки основною метою планування витрат є забезпечення зростання прибутку, збільшення рентабельності виробництва, то під час планування витрат, пов’язаних з оновленням продукції, особливу увагу приділяють вибору такого варіанта технологічного процесу виготовлення нової продукції, витрати за яким є нижчими. Вибір варіанта технологічного процесу здійснюють на основі порівняння технологічної собівартості (суми порівнюваних поточних витрат, які залежать від прийнятого варіанта технологіч­ного процесу).

У більшості випадків зміни собівартості залежно від варіанта технологічного процесу визначаються такими витратами: вартість основних матеріалів; вартість технологічної енергії; заробіт­на плата основних і допоміжних працівників із нарахуваннями; витрати на амортизацію, ремонт обладнання та пристроїв; витрати на інструмент. За цими елементами обчислюють технологічну собівартість. Проте інколи потрібно розширювати склад елементів технологічної собівартості залежно від особливостей того чи іншого технологічного процесу.

До капітальних вкладень, які враховують, визначаючи річний економічний ефект і вибираючи варіант технологічного процесу, належать: вартість обладнання, пристроїв, виробничої площі, зайнятої обладнанням; зміни заділів деталей, якщо останнє має місце й викликане технологічними особливостями виробництва; витрати на науково-дослідні роботи, випробування, технологічну підготовку виробництва, на заходи з охорони навколишнього середовища.

Обчислюючи технологічну собівартість і капітальні витрати, необхідно враховувати весь технологічний ланцюг, не обмежуватись окремими процесами чи групою операцій. Це може призве-
сти до неправильної оцінки варіанта технологічного процесу.

Величина елементів технологічної собівартості, а також окремих видів капітальних витрат залежить від обсягу випуску продукції. Частина витрат є постійною (умовно-постійною), а частина — змінною.

Розрахунок і планування змінних поточних витрат за окремими елементами є досить трудомістким, тому він використовується переважно в масовому та великосерійному виробництві, де необхідно забезпечувати високу точність економічних обґрунту­вань. У дрібносерійному та одиничному виробництві розрахунки спрощують, використовуючи кошторисні ставки вартості станко-годин роботи обладнання. За такими ставками неважко визначити суму змінних поточних витрат для певного варіанта технологічного процесу.

Для різних технологічних процесів технологічна собівартість має різну структуру. Загальна формула визначення величини технологічної собівартості така:

С = С¢N + C²,                                                       (12.5)

де С¢ — змінні витрати на одиницю продукції; C² — умовно-постійні витрати за рік; N — річний випуск продукції, шт.

Аналогічно виокремлюють капітальні витрати. Вкладення в універсальне обладнання і вартість площі, яку воно займає, витрати на універсальне облаштування можна вважати змінними капітальними витратами.

Витрати на високопродуктивне спеціалізоване обладнання (включаючи вартість площі, яку воно займає), спеціальні пристрої в межах їх повного завантаження не залежать від обсягу випуску продукції за даним технологічним процесом і цілком на нього відносяться. Це умовно-постійні капітальні витрати. До них також належать витрати на науково-дослідні роботи, технологічну підготовку виробництва.

Отже, для відповідного варіанта технологічного процесу капітальні вкладення будуть:

К = К¢N + K²,                                                      (12.6)

де К¢, K² — питомі змінні та умовно-постійні капітальні витрати.

Порівняння двох варіантів технологічних процесів можна здійснити, виходячи зі співвідношень:

С1 = С1¢N + C1²,                                                      (12.7)

С2 = С2¢N + C2²,                                                      (12.8)

де С1 і С2 — технологічна собівартість у першому та другому варіантах.

Точка перетину двох прямих (рис. 12.4), що відповідає рівнос­ті витрат за обома варіантами, характеризує критичну програму (критичний обсяг виробництва) Nкр. Для цього

С1¢Nкр + C1² = С2¢Nкр + C2².                                              (12.9)

Тоді

Nкр = (C2² – C1²) / (С1¢ – С2¢).                                         (12.10)

Розрахований за формулою (12.10) чи шляхом побудови графіка (рис. 12.4) обсяг випуску Nкр порівнюють із плановим випус­ком Nпл. Варіант із меншими постійними і більшими змінними витратами вигідніший за Nпл < Nкр (див. рис. 12.4, І варіант). За Nпл > Nкр вигідніший варіант із більшими постійними й меншими змінними витратами (ІІ варіант).

Крім цього, визначаючи варіант технологічного процесу, необхідно враховувати ще й величину очікуваного доходу від реалізації нової продукції (рис. 12.5).

 

При цьому за конкретної величини постійних витрат і збільшення обсягу виробництва продукції до певного рівня її виробництво є збитковим (область 1 на рис. 12.5), а після його досягнення — прибутковим (область 2 на рис. 12.5). Тому у процесі розроблення проекту організації виробництва нових виробів постає завдання визначити точку беззбитковості чи критичний обсяг виробництва даної продукції Nкр:

Nкр = C² / (Ц – С¢),                                                  (12.11)

де C² — постійні витрати на виробництво продукції в розрахунковому році; Ц — ціна одиниці продукції; С¢ — змінні поточні витрати на виробництво одиниці продукції.

Отже, визначення критичної точки виробництва є завершальним етапом техніко-економічних розрахунків щодо найдоцільнішого застосування кожного з порівнюваних варіантів технологіч­них процесів.

Розглянемо приклад. На підприємстві, яке виготовляє сокову продукцію, вирішують питання вибору ресурсозберігаючого технологічного процесу виготовлення нектарів. Є два варіанти (табл. 12.4). Планова виробнича програма становить 20 000 літрів.

Таблиця 12.4

УМОВНИЙ ПРИКЛАД ПАРАМЕТРІВ ТЕХНОЛОГІЙ
ВИГОТОВЛЕННЯ НЕКТАРУ З КОНЦЕНТРАТУ

Етап
технологічного
процесу

Складові
технологічних процесів

Змінні витрати, грн/л

Умовно-постійні витрати, грн/рік

І варіант

ІІ варіант

І варіант

ІІ варіант

І

Змішування
концентрату
з водою

2,5

3

10 000

8500

ІІ

Стерилізація

2,4

1,8

18 000

15 550

ІІІ

Розливання
та запаювання пакетів

1,2

1,2

5000

5000

Для першого етапу технологічного процесу

Nкр = (C2² – C1²) / (С1¢ – С2¢) = (10 000 – 8500) / (2,5 – 3) = 750 (л).

Технологічна собівартість продукції на першому етапі за обсягу 750 л:

І варіант: С1 = С1¢N + C1² = 2,5 × 750 + 10 000 = 11 875 (грн);

ІІ варіант: С2 = С2¢N + C2² = 3 × 750 + 8500 = 10 750 (грн).

Аналогічні розрахунки здійснюють щодо кожного етапу технологічного процесу та обирають найприйнятніший варіант з погляду забезпечення нижчої собівартості продукції. У наведеному прикладі це ІІ варіант для першого етапу даного технологічного процесу.

 





© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.