Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка виробництва

Тема 3. УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ

3.1. Сутність продуктивності праці та її показники



Продуктивність праці — це ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати певну кількість споживчих вартостей за одиницю робочого часу.
Економічна сутність продуктивності праці розкривається через її складові елементи.
Продуктивність праці являє собою комплексний показник. Виділяють три основних елементи праці: екстенсивність, інтенсивність праці та продуктивна сила праці.
Інтенсивність праці – це ступінь напруженості праці, витрачання людської енергії (фізичних та духовних сил працівника) за одиницю робочого часу.
Кожному способу виробництва притаманна своя особлива, обумовлена вказаними факторами, суспільно-необхідна або нормальна інтенсивність праці.
Нормальна інтенсивність праці – це такий ступінь напруженості праці, який забезпечує продуктивне використання всього робочого часу і не викликає негативних наслідків в життєдіяльності людського організму.
Нормальна інтенсивність праці передбачає можливість повного відновлення використаної людської енергії протягом щоденного відпочинку або більш тривалих перерв у роботі (річні відпустки). Вона забезпечується законодавством про працю, її охорону, науковою організацією виробництва, управління, праці.
Продуктивна сила праці – це потенційна можливість плодотворної, ефективної праці при конкретних організаційно-технічних умовах.
Продуктивна сила праці залежить від:
- рівня розвитку науково-технічного прогресу, упровадження у виробництво його досягнень (нової техніки, технологій, нових матеріалів, джерел енергії тощо);
- ступеня ефективності використання засобів виробництва;
- удосконалення форм, методів організації та управління виробництвом;
- рівня кваліфікації, професіоналізму працівників;
- природних умов.
Таким чином, продуктивність праці формується як під впливом особистих факторів (продуктивності працівника), так і виробничих (механізація праці, його раціоналізація) та удосконалення ресурсів, що використовуються.
На виробництво продукції витрачається жива праця та минула праця, уречевлена у раніше створеній продукції (сировині, матеріалах, енергії, машинах, спорудах тощо). Тому продуктивність праці відображає ефективність як живої, так і сукупної (живої та уречевленої і майбутньої) праці.
 
Підвищення продуктивності є вираженням загального економічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства.
Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупних витрат суспільної праці і полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна сума праці, яка міститься в кожній одиниці продукту, зменшується.
Розрізняють поняття індивідуальної (живої праці) і суспільної (живої та уречевленої) праці.
Продуктивність індивідуальної праці характеризує витрати лише живої праці на виробництво одиниці продукції:
,
де Q – обсяг виготовленої продукції, од.; Тж – витрати живої праці на виробництво продукції людино-год (людино-дн.).
Продуктивність індивідуальної праці визначається на рівні галузей народного господарства, підприємств.
Продуктивність суспільної праці (ППсусп) характеризує витрати як живої, так і уречевленої праці на виробництво одиниці продукції:
,
де Туреч – витрати уречевленої праці на виробництво продукції, людино-год (людино-дн.).
Продуктивність суспільної праці визначається на рівні народного господарства країни.
Рівень продуктивності праці визначається виробітком і трудомісткістю.
Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до вели­чини робочого часу, витраченого на його виробництво:

де В–виробіток; Т–затрати робочого часу, людино-год (людино-дн); Чпр – середньооблікова чисельність працівників, осіб.
Трудомісткість – витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції одним, або групою працівників певної професії та кваліфікації. Це обернена величина виробітку:

де t – трудомісткість на одиницю продукції, людино-год (людино-дн).




© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.