Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка підприємства - підручник

Тема 10. ФАКТОР ЧАСУ І ЙОГО ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ

10.4. Оцінка і вибір нормативу дисконтування



Щоб зрозуміти природу формування нормативу зведення (нормативу дисконтування) – r, необхідно розібратися у факторах, що його формують. На величину нормативу зведення впливають два основних фактори:

а) реальний рівень прибутковості інвестування коштів у сфері господарської діяльності;

б) темпи інфляції.

З цих двох факторів ключовим, безумовно, є перший. Саме він передає зміст тих економічних процесів, що спричиняють виникнення неявних витрат (упущеної вигоди). Другий фактор дає можливість лише виразити в тій чи іншій грошовій системі результати дії першого фактору. У свою чергу, рівень прибутковості визначається двома групами факторів:

• можливою рентабельністю діяльності, тобто частки інвестованого капіталу, яка відповідає величині прибутку, що отримується завдяки вложеним коштам;

• системою вилучення з підприємства отриманих доходів (наприклад, за рахунок оподатковування).

В принципі факт провідної ролі обох груп факторів при формуванні величини r дійсний для будь-якої економічної системи. Однак в різних економічних системах ці групи факторів зумовлені різними причинами, що може вирішальним чином позначатися і на їх сумарній величині. Щоб зрозуміти основи цього процесу, спробуємо охарактеризувати особливості відповідних процесів у двох різних типах економіки, які умовно назвемо стаціонарною і нестаціонарною.

При цьому під стаціонарною економікою ми будемо розуміти економіку зі стійкими темпами економічного зростання (для країн, що належать до розвинених економік, вони становлять у середньому 3-5% на рік). Зазвичай такій економіці притаманні добре розвинені ринкові механізми економічного регулювання (вільне підприємництво, високий ступінь конкуренції, однаковий доступ економічних суб'єктів до фінансових та інших ресурсів тощо), високий рівень легалізації господарської діяльності, «прозорість»  економічних процесів, що відбуваються, законослухняність громадян (низький відсоток тіньової, тобто неоподаткованої діяльності). Все разом обумовлює прогнозовані, стійкі умови господарської діяльності, де, як правило, існує невисока частка ризикових видів господарювання, однак незначна питома вага і надприбуткових операцій.

Для описаної економіки ключовими причинами впливу на рівень прибутковості є темпи економічного зростання (високі темпи обумовлюють підвищення показника r), ставки податків (низькі ставки збільшують прибутковість і відповідно сприяють підвищенню значення r).

Під нестаціонарною економікою ми умовно будемо розуміти економіку з коливальними темпами економічного зростання (вони можуть коливатися в значних межах, у тому числі отримуючи від’ємні значення). Однак головне навіть не це, а те, що на рівень прибутковості підприємств впливають не стільки економічні фактори, скільки фактори, що умовно можуть бути названі соціальними. Зокрема, нестаціонарна економіка характеризується значним контролем держави (а точніше, бюрократичного апарата) за господарськими процесами. Її характеризують високий рівень корупції (а це відповідно робить вирішальною роль неекономічних інструментів – прямі і непрямі хабарі, підтримка ключових інтересів – в одержанні необхідних фінансових матеріальних ресурсів) високий ступінь монополізації економіки значна питома вага «тіньової економіки» (яка, за деякими оцінками, становила в Україні наприкінці 90-х років 70-80%), високий рівень криміналізації громадського життя (коли економічну нішу податків займає рекет). Саме зазначені фактори обумовлюють можливість отримання надвисоких прибутків для «обраних» економічних суб'єктів навіть на тлі спаду в національній економіці і жалюгідного стану переважної кількості підприємств. Цей же фактор пояснює і можливість високої ціни коштів саме в «нестаціонарних» економіках, що добре простежується за динамікою економічних показників в Україні (табл. 10.3).

Таблиця 10.3. Значення деяких економічних показників в Україні, % (значення отримані на основі аналізу фактичних даних, що характеризують показники національної економіки і комерційних банків)

Назва

Значення

1999

2002 (початок)

1 Зростання ВВП

-0,2

9 (за 2001)

2 Ставка Національного банку України

45

12,5

3 Середній рівень процентної ставки комерційних банків, в тому числі за кредитами:

 

 

     – в національній валюті

50-70

25-35

     – інвалютні

25-35

12-20

4 Процентна ставка за депозитами в комерційних банках, в тому числі

 

 

     – в національній валюті

20-35

10-22

     – інвалютні

10-20

3-8

5 Індекс інфляції

19,2

15,6 (за 2001)

 

Зокрема, якщо розходження у процентних ставках за гривневими та інвалютними операціями пояснюється інфляційними очікуваннями, то зниження відповідних показників при істотному економічному зростанні можна пояснити лише зменшенням можливостей одержання швидких, надвисоких прибутків, які і можуть реалізуватися саме в умовах коливання економіки зі значним ступенем монополізації і тінізації господарства, де існує сприятливе середовище для спекулятивних операцій. Отже, тенденція зміни економічних показників свідчить про процеси оздоровлення економіки України і наближення її стану до стану стаціонарної економіки, хоча ще істотно від нього відрізняється.

Таким чином, при оціненні зазначеного показника повинні враховуватися основні показники, що характеризують стан національної економіки. Для визначення його кількісної величини в різних країнах (у тому числі й у вітчизняній економіці) використовуються кілька основних методичних підходів. Зокрема, Т.А. Васильєва (Васильєва, 2001а, 2001б) за методом        С.М. Мовшовича (Мовшович, 1985) розрахувала орієнтовні значення нормативу зведення для різних регіонів України. Суть методу для проектів з нестабільною ефективністю визначається таким алгоритмом:

Отримані значення нормативу характеризуються такими величинами (укрупнені значення):

Вінницька, Житомирська, Рівненська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська обл.

0,075–0,076

Кіровоградська, Херсонська, Чернівецька обл.                                                   

0,076–0,078

Волинська, Тернопільська обл.                           

0,076–0,082

Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Луганська,                                            Миколаївська обл., Автономна Республіка Крим

0,080–0,083

Львівська, Одеська, Полтавська обл.                       

0,082–0,085

Харківська обл.                                        

0,085–0,090

Дніпропетровська, Донецька, Запорізька обл.

0,090–0,095

м. Київ                                                                     

0,090–0,100

 

Подробиці

Про проблему обґрунтування вибору нормативу зведення. Варто підкреслити значення правильного вибору величини r. За часів командної економіки з її єдиним народногосподарським комплексом держава, будучи єдиним власником даного комплексу і його окремих складових, визначала і директивно встановлювала всі нормативи, пов'язані з розрахунками економічної ефективності. В умовах ринкової економіки будь-які нормативи ефективності повинні вибиратися безпосередньо фахівцями підприємств (крім тих випадків, коли розрахунки виконуються на рівні національної економіки або регіону). При цьому варто врахувати, що величина нормативу залежить від загального стану економіки в країні; потенційної сфери вкладення коштів, яка обирається базовою для розрахунку нормативу; рівня інфляції; облікової ставки тощо.

 Зазначений норматив має відображати реальні сфери діяльності, в які підприємство може прибутково для себе вкладати свій капітал. Фактично ж формування навіть індивідуальних для кожного підприємства значень норм дисконту перебуває під сильним впливом економічної політики уряду. Зокрема, Національний банк України обліковою ставкою задає мінімальний рівень прибутковості операцій комерційних банків за коштами, що вони купують у Національного банку України. Відповідно своєю процентною ставкою за кредити комерційні банки задають мінімальний рівень прибутковості діяльності підприємств, які користуються кредитами. Від цього рівня процентної ставки, а ще і від терміну, на який видаються кредити, значною мірою залежать сфери діяльності, що можуть «собі дозволити» підприємства. Чим вища процентна ставка, тим дальше від серйозної виробничої діяльності «відтискуються» підприємства. І це природно: будь-яке серйозне виробниче починання вимагає значних інвестицій, що, на жаль, «заморожуються» на значний період. Адже для будівництва підприємства навіть середнього розміру необхідно не менше року. Ще не менше півроку  вимагатимуть освоєння виробництва і просування продукції на ринок. Почати отримувати стійкий прибуток підприємство зможе у кращому разі лише на третій рік. Таким чином, підприємство зможе розрахуватися за кредити у випадку:

1)               успішного початку роботи і низьких витрат виробництва;

2)               точної ринкової політики і рентабельності реалізації продукції;

3)               якщо за три роки ринкова кон'юнктура для підприємства не погіршиться (на жаль, цей фактор обумовлює більш високий ступінь невигідності виробничого варіанта використання коштів у порівнянні, скажімо, з торгівлею);

4)               якщо підприємство буде мати можливість користуватися довгостроковим кредитуванням;

5)               якщо процентна ставка за кредит буде в межах декількох відсотків; процентну ставку вищу від 10% річних при короткостроковому кредитуванні (2-3 місяця) «зможуть витримати» тільки сфери торгівлі, валютних спекулятивних операцій, а також тіньова діяльність, що забезпечує надприбуток.

 

Економічна політика розвинутих країн орієнтується на розвиток виробництва і довгострокове інвестування. Цьому сприяє «довге» кредитування при низьких процентних ставках. Зокрема, облікова ставка Центрального банку (Федеральної резервної системи) США становить 4% річних. В Україні на кінець 1999 року вона була більше ніж у 10 разів вищою, тобто становила 45%. Природно, процентна ставка комерційних банків могла бути не нижчою ніж 50% річних. Якщо врахувати, що понад 20% річних, “з'їдає” інфляція, щоб хоч якось виправдати кредит, підприємство повинне одержувати фантастичний (майже стовідсотковий!) прибуток, причому з перших же місяців використання кредиту. Адже віддавати його необхідно вже через 2-3 місяці.

Подібні фактори ведуть до «вимивання» виробничих сфер діяльності підприємств і до комерціоналізації економіки України.

Примітка

Позитивні тенденції 2001-2002 років в економіці України дають можливість з надією й оптимізмом дивитися на перспективи формування передумов пожвавлення виробничого сектора і стабілізації макроекономічних процесів.

Зокрема, за перше півріччя 2002 року рівень дефляції становив 1,2%, що свідчить про зміцнення позицій національної валюти. За цей же період середня заробітна плата зросла на 14,8% (а з урахуванням дефляції – близько 16%), внески населення збільшилися на 32%. З         5 липня 2002 року облікова ставка Національного банку України знижена з 10 до 8%, а середні норми резервування капіталу комерційними банками – з 10 до майже 9%. (За перше півріччя, 2002).

 

Усі ці позитивні зміни сприяють тому, щоб у країні запрацювали економічні механізми та інструменти регулювання ресурсних потоків, а отже, і управління самою економікою. Ці передумови підвищують стабільність і прогнозованість функціонування економічних підрозділів, полегшуючи можливості передбачення й обліку багатьох факторів, у тому числі фактору часу.





© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.