Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка підприємства - підручник

Тема 12. НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ І РИЗИК У ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА

12.3. Порівняльний аналіз основних методів кількісної оцінки ризику



У загальному випадку для аналізу і кількісної оцінки ризику існують різні методи, серед яких найбільше поширення одержали (Ильяшенко, 1996б; Ильяшенко, 2000; Грабовий та ін., 1994; Стратегия, 1996; Бачкаи та ін., 1979, Ильяшенко, 1997а, Ильяшенко, 1998; Хозяйственный, 1997, Севрук, 1993):
-статистичний метод, у тому числі метод статистичних випробувань чи метод Монте-Карло;
- аналітичний метод;
- метод застосування дерева рішень й імовірнісного підходу;
- метод оцінки фінансової стійкості чи оцінки доцільності витрат;
- метод експертних оцінок;
- нормативний метод;
- метод аналізу чутливості чи метод критичних значень;
- метод використання аналогів.
Кожний з названих методів має свої переваги та недоліки і використовується в цілком конкретних ситуаціях, універсального методу, прийнятного для усіх випадків не існує.
Нижче наведені результати порівняльного аналізу перерахованих методів кількісної оцінки ризику.
Статистичний метод базується на аналізі коливань оціночного показника за визначений період часу. У залежності від результативності дій за аналізований період часу, діяльність підприємства відносять до однієї з п'яти областей ризику: безризикова область, область мінімального ризику, область підвищеного ризику, область критичного ризику, область неприпустимого ризику. Співвіднесення результатів діяльності до тієї чи іншої області ризику виконується в залежності від рівня втрат. Так, у безризиковій області втрати відсутні; в області мінімального ризику втрати не перевищують чистого прибутку; в області підвищеного ризику - втрати вище чистого прибутку, але менше розрахункового; в області критичного ризику - втрати вище розрахункового прибутку, але менше виторгу від реалізації продукції; в області неприпустимого ризику втрати порівнянні з розміром власних коштів підприємства. Для кількісної характеристики областей ризику вводять поняття коефіцієнта ризику, що характеризує певний рівень втрат (наприклад, втратам у розмірі половини чистого прибутку відповідає коефіцієнт ризику 0,125, а втратам всього чистого прибутку - 0,25) і дозволяє вести кількісну оцінку ризику. Так, відповідно перерахованим вище областям ризику, коефіцієнт ризику приймає значення: 0; 0-0,25; 0,25-0,5; 0,5-0,75; 0,75-1,0 (0 - відсутність утрат, 1,0 - банкрутство).
Відповідно до інших підходів коефіцієнт ризику може бути розрахований як відношення втрат (різниці між запланованими і фактичними результатами) до запланованого результату.
Даний метод дає досить точні результати при дотриманні трьох основних умов: наявність статистичних даних не менш ніж за 3-5 попередніх періодів господарювання; наявність чітко виражених тенденцій зміни ризику; подібність умов господарювання у минулому і прогнозованому періоді. В умовах різких різноспрямованих змін зовнішнього і внутрішнього середовища господарювання даний метод є неприйнятним. Крім того, статистичний метод у більшому ступені орієнтований на констатацію існуючого положення, ніж на прогнозування майбутніх результатів.
Різновидом статистичного методу є метод Монте-Карло, який за допомогою імітаційного аналізу дозволяє встановлювати імовірності і величини оцінних характеристик проекту при можливому настанні несподіваних кризових ситуацій. Даний метод вимагає побудови і серйозних досліджень математичних моделей.
Аналітичний метод використовує традиційні показники, що застосовуються для оцінки ефективності інвестиційних і інноваційних проектів: період окупності, внутрішня норма прибутковості, індекс рентабельності, чистий приведений доход. Порівнюючи значення перерахованих показників альтернативних проектів, визначають їх ступінь ризику. Так, наприклад, більший період окупності, чи менше значення внутрішньої норми прибутковості, за інших рівних умов, свідчать про більший ризик. Однак при зовнішній переконливості розрахунків у них не враховується вплив конкретних факторів ризику, що не дозволяє рекомендувати цей метод для точної оцінки ризику.
Метод застосування дерева рішень і імовірнісного підходу дозволяє розглядати різноманітні сценарії розвитку подій, викликані впливом різних факторів ризику. Суть методу полягає в наступному: у процесі аналізу ризику виділяють можливі варіанти рішень і варіанти подій, що можуть бути реалізовані як наслідок прийнятих рішень. Далі, зображуючи графічно можливі рішення і їх результати одержують дерево рішень, що у залежності від ступеня складності проблеми має різне число гілок. Гілкам дерева ставлять у відповідність оцінки (суб'єктивні чи об'єктивні імовірності) можливості реалізації кожної події. Потім, рухаючись від вихідної точки уздовж гілок дерева і комбінуючи оцінки за відомими правилами (Ильяшенко, 1996) можна різними способами досягти кінцевих точок. Таким чином, можна оцінити варіанти шляху і вибрати оптимальні з погляду результативності і ризику.
Основна проблема використання даного методу - складності виділення варіантів рішень і оцінки (як правило, експертним методом) ступеня їх впливу на розвиток подій у майбутньому. Однак при правильному підборі експертів і/чи наявності фактичних даних цей метод дозволяє вести оцінку ризику з високою точністю.
Метод оцінки фінансової стійкості чи оцінки доцільності витрат орієнтований на ідентифікацію потенційних зон фінансової стійкості і відповідних їм зон ризику у фінансовій діяльності підприємства. Виділяють два різновиди цього методу: фіксація фінансового положення підприємства (оцінка фінансової стійкості); зіставлення фінансової стійкості підприємства до і після впровадження аналізованого проекту (оцінка доцільності витрат). Співвіднесення фактичного чи прогнозованого (у результаті впровадження проекту) стану підприємства до однієї з областей фінансової стійкості (нестійкості) і, відповідно, областей ризику виконується на основі аналізу достатності оборотних коштів (власних чи позикових) для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з виконанням робіт за проектом. Однак, як і аналітичний, даний метод не враховує впливу конкретних факторів ризику на чи ріст зменшення ступеня ризику проекту (виду діяльності) у цілому, хоча і дає досить точну загальну оцінку фінансової стійкості і ризику.
Метод експертних оцінок є, мабуть, тим єдиним методом, який дозволяє оцінювати ступінь ризику різних видів виробничо-збутової і фінансової діяльності підприємств в умовах дефіциту інформації. Даний метод широко використовується в різних його різновидах. Однак, у більшості випадків, його використовують для попередніх оцінок, що у міру накопичення інформації вимагають уточнення, хоча в багатьох випадках іншим способом оцінити ризик неможливо.
Нормативний метод базується на використанні системи фінансових коефіцієнтів: коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт заборгованості, коефіцієнт автономії і т.п. З їх нормативними значеннями порівнюють фактичні значення розраховані за даними конкретного підприємства. За ступенем відхилення фактичних значень від нормативних судять про величину ризику. До переваг методу варто віднести простоту й оперативність розрахунків, однак, як і розглянуті вище аналітичний метод і метод оцінки фінансової стійкості, він не враховує впливи окремих факторів ризику. Тобто він може бути рекомендований, в основному, для "відсікання" явно неприйнятних рішень, а оцінку тих, що залишилися, слід вести іншими методами.
Метод аналізу чутливості проекту. Суть методу полягає у виявленні чутливості конкретних оціночних показників проекту при зміні значень вхідних величин. Використовуючи даний метод шукають відповіді на наступні запитання: наскільки може відхилитися значення однієї чи кількох вхідних величин від заданих значень (наприклад, наскільки можуть бути знижені ціни чи обсяги збуту продукції) за умови, що оціночний показник не вийде за припустимі межі (наприклад, чистий приведений доход буде не менше нуля)?; наскільки зміниться значення оціночного показника при заданому відхиленні однієї чи кількох вхідних величин від заздалегідь встановлених їх значень?
До недоліків даного методу варто віднести те, що з його допомогою можна встановити діапазон припустимих змін вхідних величин ("запас міцності"), але яким буде ця зміна насправді - даний метод не дозволяє визначити.
Метод аналогій базується на використанні даних про ризики аналогічних проектів (виконуваних у порівнянних умовах) для оцінки ризику конкретних проектів. Точність даного методу невисока, в основному він використовується для попередніх оцінок. Основний його недолік полягає в тім, що кожен проект має свої відмінні риси і специфіку реалізації, а це не дозволяє підготувати вичерпний набір сценаріїв розвитку подій у майбутньому, ґрунтуючись на досвіді минулого.
Порівняльна характеристика розглянутих вище методів аналізу ризику представлена нижче в табл. 12.1 (Ильяшенко, 2000).
Оскільки кожний з розглянутих методів не позбавлений недоліків, то в практичній діяльності необхідно використовувати декілька різних методів. Природно, отримані різними методами результати будуть відрізнятися, але дослідження розходжень між ними дозволить виявити фактори, які враховуються в одних методах і не враховуються в інших, що впливає на точність оцінки і достовірність отриманих результатів. Аналіз розходжень у результатах, у зіставленні з прийнятими в розрахунок факторами ризику дозволить виявити існуючі тенденції в розвитку майбутніх подій з погляду ризику тих чи інших видів діяльності. А це дасть можливість більш точно прогнозувати ступінь ризику досягнення намічуваних результатів. 
 




© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.