Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка підприємства - підручник

Тема 14. ОБЛІК ФІНАНСОВОЇ ТА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

14.4. Податковий облік



Податковий облік – це форма обліку, що призначена для надання звітності до державних контролюючих органів, зокрема до податкової інспекції. Він ведеться у взаємозв’язку з бухгалтерським обліком, але в окремих реєстрах.
Податкова система повинна базуватися на принципах:
- справедливості, тобто використовувати однакові підходи до всіх платників податків.
- прогресивності, тобто не оподатковувати реальний прожитковий мінімум (на сьогодні він занижений) і застосовувати більш високі ставки податків для більш високих доходів;
- оптимальності податкових ставок, що застосовуються, тобто рух до критичної точки на кривій Лаффера, або ж забезпечення податкового тягаря нижче критичного рівня для створення привабливих умов інвестування;
- стабільності, тобто застосування протягом досить тривалого періоду часу незмінного законодавства;
- прозорості, тобто інформувати платників податків про розміри та структуру податкових надходжень і витрат;
- одноманітності визначень (термінів), що застосовуються в законодавчій базі податкообкладання;
- доступності законів, тобто забезпечення доступу платників податків до єдиного зібрання законів (найближчий час це повинен забезпечити Податковий Кодекс);
- зрозумілості та простоти законодавчої бази оподаткування, тобто забезпечення легкості розуміння законів платниками податків і контролюючими органами, в т.ч. завдяки стислості їх викладення.
Вище перелічені принципи, при відповідності яким податкова система була б ідеальною. Однак поки що не всі перелічені принципи витримуються. А чим ефективнішою є система оподаткування, тим більшу користь вона принесе, з одного боку, - державі, і, з іншого боку, - підприємствам і громадянам. Стан української економіки не дозволяє в повній мірі дотримуватися основних принципів побудови податкової системи.
Одним із завдань державних інститутів є бюджетне фінансування соціального захисту, охорони здоров’я та ін. сфер. Для цього необхідні певні грошові кошти. Головна мета податкової системи – забезпечення надходжень податків до бюджету. Перерозподіл податкових надходжень можна зобразити у вигляді схеми (рис. 14.7).

Рис. 14.7 Схема переміщення податкових надходжень
 
Згідно чинного законодавства (Закон “Про систему оподаткування”, 1999, Закон України “Про внесення змін до статті 15 Закону України “Про систему оподаткування” від 18.11.03 №1271-IV, Закон України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів”Про місцеві податки та збори” від 20.03.03 №641-IV) всі податки та збори (обов’язкові платежі) діляться на державні та місцеві.
До державних належать:
1. Податок на додану вартість (ПДВ);
2. Акцизний збір;
3. Податок на прибуток підприємств;
4. Податок на прибуток фізичних осіб;
5. Мито;
6. Державне мито;
7. Податок на нерухоме майно (нерухомість);
8. Плата (податок) за землю;
9. Рентні платежі;
10. Податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів;
11. Податок на промисел;
12. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
13. Збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14. Збір за забруднення навколишнього природного середовища;
15. Збір до Фонду здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
16. Збір на обов’язкове соціальне страхування;
17. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
18. Збір до Державного інноваційного фонду;
19. Плата за торговий патент і деякі види підприємницької діяльності;
20. Фіксований сільськогосподарський податок;
21. Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.
До місцевих податків відносяться:
1. Податок з реклами;
2. Комунальний податок.
До місцевих зборів (обов’язкових платежів) відносяться:
1. Збір за проведення гастрольних заходів;
2. Збір за паркування автотранспорту;
3. Ринковий збір;
4. Збір за видачу ордера на квартиру;
5. Курортний збір;
6. Збір за участь у бігах на іподромі;
7. Збір за виграш у бігах на іподромі;
8. Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;
9. Збір за право користування місцевою символікою;
10. Збір за право проведення кіно- і телезйомок;
11. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу та лотерей;
12. Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
13. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;
14. Збір з власників собак.
Основними за розмірами надходжень видами податків, що стягуються з підприємств (точніше, юридичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності), є: податок на прибуток, акцизний збір, мито, ресурсні платежі, різні місцеві податки та збори. Фізичні особи сплачують також податок на доходи. Найбільші надходження до бюджету забезпечують ПДВ і податок на прибуток.
Податковий облік з ПДВ підприємство, згідно чинного законодавства, зобов’язано вести у книгах придбання, продажу товарів і послуг на основі податкових накладних.
Різні платники подають до податкової інспекції різні види декларацій з ПДВ з різною періодичністю. Періодичність подання декларації з ПДВ (місячна чи квартальна) визначається платником податків і фіксується у податковій інспекції після подання відповідного листа. Форма декларації з ПДВ встановлюється залежно від результатів роботи підприємства за попередній календарний рік .
Облік податку на прибуток ведеться у відомостях обліку валових доходів і валових витрат. Результуючі показники реєстрів (складові ВД та ВВ) вносяться до додатків до декларації про прибуток. З додатків вони переносяться до декларації, в якій прибуток розраховується як різниця валових прибутків і валових витрат (рис. 14.8).

Рис. 14.8 Порядок формування прибутку підприємства
 
Розглянемо на прикладі порядок формування ПДВ та податку на прибуток.
 
Приклад 4.
Підприємство “Х” придбало товар (станки, 1000 шт.) на суму 200 000 грн., у тому числі ПДВ – 33 334 грн., транспортні витрати з доставки товару склали 2 500 грн. в т.ч. ПДВ – 416 грн. За один звітний період підприємство “Х” реалізувало товару (станки, 1000 шт.) на суму 250 000 грн., у т.ч. ПДВ – 41 667 грн., підприємству “Y”. Нижче спрощено показано порядок ведення обліку ПДВ на підприємствах “Х” і “Y”.
Підприємство

Підприємство “Х”

Підприємство “Y”

Реєстр, у якому виконується запис

Книга обліку придбання товару

Книга обліку продажу товару

Книга обліку придбання товару

Основний зміст запису

200 000, у т.ч. ПДВ 33 334   

2 500, у т.ч. ПДВ 416

250 000, у т.ч. ПДВ 41 667

250 000, у т.ч. ПДВ 41 667

Результат обліку ПДВ по підприємству

Податкове зобов’язання з ПДВ 7 917 грн.

Податковий кредит з ПДВ 41 667 грн.

Дії

Підприємство зобов’язано сплатити до бюджету 7 917 грн.

Підприємство має право відшкодувати з бюджету 41 667 грн.

 

     Нижче показано порядок формування прибутку на прикладі підприємства “Х”, а також порядок розрахунку податку на прибуток.

Реєстр, в якому ведеться облік

Показник, який відображається

Основний зміст запису

Всього за звітний період

Результат розрахунку прибутку

Дії

Відомість обліку без ПДВ

Валовий дохід (ВД)

208 333

208 333

Прибуток = ВД–ВР = 39583

Сплатити податок на прибуток у розмірі (39 583 х ставку податку на прибуток)

Валові витрати (ВВ)

166 666

2 084

168 750

 

 

Формально всі податки сплачуються до бюджету фізичними та юридичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності. ПДВ сплачується суб’єктами підприємницької діяльності, зареєстрованими як платники ПДВ, однак, на відміну від інших податків, фактично сплачується споживачами товарів (виробів і послуг), а не їх виробниками чи продавцями. На прикладі дитячого велосипеду, що виробляється умовним підприємством В, розглянемо переміщення коштів, які утримуються в якості ПДВ на різних етапах просування товару на ринку.

        

Приклад 5.

            Припустимо, що ланцюг суб’єктів, які взяли участь у виробництві-продажу-купівлі велосипеду, включає: підприємства А та Б, що виробляють запчастини для велосипеду, підприємство В, що виконує його збірку, посередника, зареєстрованого як платника ПДВ, та кінцевого користувача. Підприємства А та Б виготовили запчастини з сировини власного добутку, або ж придбали сировину без ПДВ.

     Підприємство, що виробляє велосипед, закуповує запчастини у підприємства А на суму 48 грн., у т.ч. ПДВ 8 грн., та у підприємства Б на суму 24 грн., у т.ч. ПДВ 4 грн.

     Розглянемо, що відбувається на підприємствах А та Б з ПДВ, отриманим у складі виручки від реалізації запчастин.

Валові витрати підприємства А складають 36 грн. Його виручку можна розбити на складові: валові витрати – 36 грн., прибуток – 4 грн., ПДВ – 8 грн. Нарахування ПДВ на запчастини, що реалізовані підприємством А, виконуються так: (36+4) х 0,20 = 8 грн. Суму отриманого ПДВ підприємство зобов’язано сплатити до бюджету.

Аналогічно виручка підприємства Б включає: валові витрати – 17 грн., прибуток – 3 грн., ПДВ – 4 грн. ПДВ в сумі 4 грн. підлягає сплаті підприємством Б до бюджету.

Підприємство В витрачує на придбання у підприємств А та Б запчастин 72 грн., у т.ч. ПДВ 12 грн. ПДВ у розмірі 12 грн. підлягає відшкодуванню з бюджету.

Що відбувається далі? Підприємство несе додаткові витрати (без ПДВ), пов’язані зі збіркою велосипеда. Припустимо, 7 грн. Продавши велосипед з прибутком 3 грн. посереднику, підприємство отримує від нього ПДВ у сумі 14 грн. Виручка підприємства В складає 84 грн., у т.ч. ПДВ 14 грн.

Тепер у підприємства В виникло податкове зобов’язання з ПДВ перед бюджетом. Якщо до цього часу ПДВ у сумі 12 грн. ще не був відшкодований, то підприємство В сплачує до бюджету тільки суму перевищення податкового зобов’язання понад податковий кредит, тобто 2 грн.

Посередник, сплативши підприємству В ПДВ у сумі 14 грн., фактично компенсував йому 12 грн. ПДВ, які були витрачені на придбання запчастин, а також сплатив ПДВ, нарахований на додану вартість, створену підприємством В при збиранні велосипеду. Дійсно, до збірки вартість запчастин без ПДВ складала 60 грн., а вже велосипед дістався посереднику за вартістю без ПДВ 70 грн. (60+7+3). Додана підприємством В вартість складає 10 грн., нарахований на неї ПДВ – 2 грн.

Якщо посередник перепродасть цей велосипед кінцевому споживачу з прибутком у сумі 2 грн., зробивши при цьому витрати, пов’язані із доставкою велосипеда, в 1 грн., то він отримає виручку в сумі (70+2+1) х 1,20 = 87,6 грн., у т.ч. ПДВ 14,6 грн. Додана вартість, створена посередником, складає 3 грн., нарахування 20% ПДВ на її складає 60 коп.

Тобто велосипед був куплений посередником за ціною, що включала ПДВ у сумі 14 грн., а проданий з ПДВ 14,6 грн. Ця різниця (0,6 грн.) підлягає сплаті до бюджету. Останні ж 14 грн. ПДВ, що отримані від кінцевого споживача, посередник вже сплатив підприємству В при купівлі велосипеду.

Розглянемо цей ланцюг із зворотної сторони. Кінцевий споживач сплатив посереднику ПДВ в сумі 14,6 грн. Посередник сплатив 14 грн. ПДВ підприємству В, а надлишок у сумі 0,60 грн. сплатив до бюджету. Підприємство В 2 грн. з 14 сплатило до бюджету, останні ж 12 грн. – підприємствам А (8 грн.) та Б (4 грн.). В свою чергу підприємства А та Б сплатили відповідно 8 та 4 грн. до бюджету. Як бачимо, сумарні надходження до бюджету складають 14,6 грн. і дорівнюють сумі ПДВ, сплаченого кінцевим споживачем (рис. 14.9).

ПДВ, отриманий підприємством, вважається, говорячи бухгалтерською мовою, податковим зобов’язанням з ПДВ і підлягає сплаті до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного терміну подання звітності за відповідний звітний період (місяцем або кварталом).

Розглянемо види та механізм нарахування податків при сплаті заробітної плати. Всі податки, що сплачуються при виплаті заробітної плати, можна поділити на дві підгрупи (рис. 14.10). Усі вони сплачуються підприємством у день видачі заробітної плати, при існуванні  заборгованості з виплати заробітної плати – у строки, встановлені відповідним законодавством.

База для нарахування внесків з заробітної плати визначається згідно відповідного законодавства з соціального страхування та пенсійного забезпечення, а також Закону України “Про оплату праці”, Інструкції зі статистики заробітної плати тощо.

Рис. 14.10 Види податків, що сплачуються при видачі    заробітної плати робітнику підприємства

 

     Податки залежно від характеру зміни ставок податку при зміні бази оподаткування поділяють на пропорційні (ставка податку однакова для будь-якої бази оподаткування), прогресивні (ставка зростає при збільшенні бази оподаткування) та регресивні (ставка зменшується при збільшенні бази оподаткування). В Україні застосовуються в основному пропорційні податки, а також прогресивні.

     На прикладі розглянемо, які види податків і за якими ставками сплачуються при виплаті заробітної плати згідно чинного законодавства (при відсутності пільг з оподаткування).

 

     Приклад 6

     Підприємство нарахувало робітнику заробітну плату в сумі 170,00 грн. Розглянемо, які податки необхідно сплатити для її виплати.

Податки, що сплачуються із заробітної плати:

1.1    Внески до пенсійного фонду стягуються із заробітної плати за шкалою: до 150,00 грн. (включно) – 1%, понад 150,00 грн. – 2%.    У нашому прикладі 170,00 х 0,02 = 3,40 грн.

1.2    Внески до фонду соціального страхування на випадок безробіття незалежно від суми заробітної плати, що виплачується, складає 0,5%.

У нашому прикладі 170,00 х 0,005 = 0,85 грн.

1.3    Внески до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності сплачуються за ставкою 0,5%.

У нашому прикладі 170,00 х 0,005 = 0,85 грн.

1.4    Податок з доходів фізичних осіб обраховується наступним чином: з нарахованої суми заробітної плати віднімається сума внесків до фондів соціального страхування та пенсійного фонду та сума пільги, встановленої згідного чинного законодавства при умові, що сукупний нарахований доход буде складати не більше 510 грн.

У нашому прикладі (170 –61,50-3,40-0,85-0,85) х 0,13 = 13,44 грн.

2. Податки, що нараховуються на заробітну плату та збільшують валові витрати підприємства (і як наслідок – зменшують його прибуток):

2.1 Внески до пенсійного фонду – 32%.

      У нашому прикладі 170,00 х 0,32 = 54,40 грн.

2.2 Внески до фонду соціального страхування на випадок безробіття – 1,9%.

      У нашому прикладі 170,00 х 0,019 = 3,23 грн.

2.3 Внески до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – 2,9%.

     У нашому прикладі 170,00 х 0,029 = 4,93 грн.

2.4 Внески до фонду соціального страхування від нещасних випадків – за ставкою, установленою фондом.

     Припустимо, 170,00 х 0,0111 = 1,89 грн.

     Таким чином, при виплаті нарахованої заробітної плати у розмірі 170,00 грн. з неї стягуються податки у сумі 3,40 + 0,85 + 0,85 + 13,44 = 18,54 грн. Тобто робітник отримує в касі підприємства 170,00 – 18,54 = 151,46 грн.

     Підприємство сплачує податки, нараховані на заробітну плату, в сумі 64,45 грн. Тобто його витрати з оплати його праці складають 170,00 + 64,45 = 234,45 грн. (без урахування інших витрат, безпосередньо не пов’язаних з податками).

 

     Слід також відмітити, що всі податки, що стягуються з суб’єктів підприємницької діяльності, сплачуються не з прибутку, а відносяться на валові витрати (крім ПДВ, який, як було розглянуто вище, фактично сплачується кінцевими споживачами).

 

Активи – ресурси, що контролюються підприємством в результаті подій, що відбулися, використання яких, як очікується, приведе до економічних здобутків у майбутньому (Закон № 996-XIV, 1999).

Дебіторська заборгованість – борг підприємству фізичних і юридичних осіб.

Кредиторська заборгованість – борг підприємства фізичним та юридичним особам.

Податки – обов’язкові платежі, що стягуються державою з фізичних і юридичних осіб до державних і місцевих бюджетів.

Пасив -  частина бухгалтерського балансу, що відображує джерела фінансування коштів підприємства.

Первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (Закон 996- ХIV, 1999).

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності (Закон 996- ХIY, 1999).

Економічна вигода -  потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів (Закон 996- ХIV).





© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.