Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка підприємства - підручник

Тема 1. ПОНЯТТЯ ПРО ПІДПРИЄМСТВО ТА ОСНОВИ ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1. Підприємство як особлива форма організації виробництва



Підприємство – заснована на кооперації форма організації виробництва, що виступає як економічно відособлений суб'єкт господарювання.
 
Примітка
В економічній літературі поняття «підприємство» і «фірма» часто використовуються як ідентичні. Проте, між цими поняттями існує деяка відмінність.
Під підприємством звичайно розуміють виробничу одиницю, що виробляє і реалізує певний вид (або види) продукції – виготовлення виробів, виконання роботи, надання послуг (Мірошник, 2000).
Термін «фірма» (англ. firm) припускає певне ім'я, під яким діє підприємство. Фірма – юридично самостійна підприємницька одиниця. Нею може бути як великий концерн, так і невелика компанія. Ім'я фірми відіграє важливу роль у конкурентній боротьбі та всій системі ринкових відносин. Значення й економічна цінність його зростають з підвищенням репутації на ринку. Фірма може включати кілька підприємств, які не є самостійними юридичними структурами. Якщо ж фірма складається з одного підприємства, то обидва поняття збігаються. У даному підручнику ми розглядатимемо не юридичний, а виробничий бік питання, тому обидва терміни будуть використовуватися як тотожні поняття.
Підприємство − історична категорія. Причини виникнення підприємств у науковій літературі розуміються по-різному. К. Маркс, наприклад, пов'язував створення підприємств із розвитком кооперації та поділом праці, заснованим на переході до машинної стадії виробництва. Лауреат Нобелівської премії з економіки, професор Чиказького університету Р. Коуз пов’язує формування підприємств з єдністю природи, що обумовлено необхідністю трансакційних (ринкових) витрат.
 
Підприємство як економічна система є основною ланкою, де відбувається безпосереднє вирішення основної економічної проблеми: що і скільки (товарів і послуг) виробляти? Підприємство також пов’язане з вирішенням проблеми розподілу благ. Воно надає робочі місця, виплачує заробітну плату, шляхом виплати податків бере участь у здійсненні соціальних програм. Підприємство має володіти рядом істотних ознак. Основні з них наступні:
1) організаційна єдність; підприємство − це певним чином організований колектив із своєю внутрішньою структурою і порядком управління;
2) відособлене майно; підприємство має власне майно (що складається з основних і оборотних засобів) та самостійно використовує його у певних цілях;
3) майнова відповідальність; підприємство самостійно несе відповідальність за своїми зобов’язаннями згідно законодавства;
4) системна єдність засобів виробництва; підприємство поєднує економічні ресурси для виробництва економічних благ з метою одержання прибутку;
5) оперативно-господарська й економічна самостійність; підприємство саме здійснює різні угоди й операції, саме отримує прибуток і несе збитки, а за рахунок прибутку забезпечує стабільний фінансовий стан і подальший розвиток виробництва;
6) наявність ідентифікаційних ознак; підприємство мають впізнавати та відрізняти від інших підприємств. Для цих цілей підприємству дають ім'я (найменування), під яким воно набуває та відчужує майнові й особисті немайнові права, несе зобов’язання, виступає в суді й арбітражі в ролях позивача і відповідача.
Роль підприємства в суспільному виробництві полягає в тому, що воно забезпечує, з одного боку, поєднання факторів виробництва, а з іншого − зв'язок між товарними і ресурсними ринками.
Таким чином, під підприємством розуміють самостійний суб'єкт господарювання, створений у порядку, встановленому законодавством, для виробництва продукції, виконання робіт і послуг з метою задоволення суспільних потреб та отримання прибутку за допомогою самостійного здійснення своєї діяльності, розпорядження власною продукцією та отриманим прибутком, що залишається в нього після сплати податків та інших обов'язкових платежів (Економіка, 2000).
Виділимо головне в даному визначенні підприємства:
• самостійність;
• наявність мети щодо отримання прибутку.
 
Приклад 1
Що таке самостійність?
В якості прикладу розглянемо історію життя однієї молодої родини. Спочатку молоді живуть разом з батьками однієї із сторін. Все робиться разом: прибирання, покупки, готування їжі. Чи самостійна молода родина? Ні. Вони пов'язані з батьками не лише організаційно, але й економічно. Ведеться спільний бюджет з перерозподілом коштів від батьків до дітей. На студентську стипендію не проживеш. Наступний етап розвитку родини − батьки придбали за свій рахунок кооперативну квартиру для молодих. Тепер організаційно ця родина живе самостійно, але економічно... Грошей, як і раніше, не вистачає, так ще, якщо народиться дитина... Надія лише на допомогу батьків. І тільки коли молода родина зможе із власних доходів оплатити усі свої витрати, її по праву можна буде назвати економічно самостійною.
 
Аналогічні міркування можна привести і з приводу підприємств. Якщо підприємство має свій рахунок у банку, печатку, здійснює різні операції й укладає угоди, але існує за рахунок іншого підприємства або держави, то мова іде лише про оперативно-господарську самостійність. І тільки ефективна діяльність та її результат − стабільний фінансовий стан − дають підприємству економічну самостійність. В якості самостійної економічної одиниці підприємство, виходячи із своїх інтересів (одержання прибутку) і виробничих можливостей, визначає, що і для кого виробляти.
У зв'язку з цим підприємство виконує наступні функції:
- організаційну;
- відтворювальну;
- соціальну.
Зміст функцій підприємства наведений на рис. 1.1.
Суб'єкти, які формують організаційну систему підприємства, утворюють дві субсистеми. Одну складають власники підприємства, іншу – колектив найманих працівників. При цьому самі власники можуть виконувати функції виробничої діяльності підприємства, а працівники підприємства можуть стати його власниками (засновниками, акціонерами). Економічні відносини між суб'єктами господарювання, які реалізуються в ході діяльності підприємства, представлені на рис. 1.2. 


  




Рис. 1.1. Зміст функцій підприємства

Рис. 1.2. Економічні відносини між суб'єктами господарювання в ході діяльності підприємства
 
Коротка характеристика відносин:
1 – між власником і трудовим колективом (основні інструменти реалізації відносин – зарплата, премія, ін. матеріальні блага); 2 – між підприємством (п.) і постачальниками ресурсів: матеріальних, енергетичних, фінансових (ціни за ресурси); 3 – між п. і споживачами (ціни за продукцію); 4 – між п. і державою (податки, платежі, субсидії, дотації); 5 – між п. і вищестоящою організацією (розподіл прибутку, субсидії, дотації); 6 – між вищестоящою організацією і державою (те ж, що і четвертий вид відносин); 7 – між п. і підрозділами інфраструктури (місцеві податки і платежі, ціни за надані послуги: транспорту, енергетичних підприємств, зв'язку; платежі за природні ресурси і землю); 8 – між п. і суміжними економічними суб'єктами, зокрема − конкурентами на ринках сировини та продукції (ціни на сировину і продукцію); 9 – між п. та організаціями нижчого підпорядкування (аналогічні відносинам п’ятого виду).
Для реалізації своїх функцій підприємство використовує виробничі фактори, які можна умовно об'єднати у такі групи:
· трудові фактори;
· основні фонди;
· оборотні засоби;
· природні фактори;
· інформаційні фактори.
 
Примітка
Варто підкреслити доцільність використання саме категорії "фактор" (а не, скажімо, "ресурс") для формування поняття, що характеризує функціональні компоненти виробничої системи. Зокрема, у даному підручнику буде використовуватися поняття "виробничі фактори". Воно також містить у собі категорії: трудові, природні, технологічні, інформаційні й ін. фактори.
У порівнянні з терміном "ресурс" поняття "фактор" є більш ємною категорією, що вміщає більш широке і складне коло явищ виробничої системи. Зокрема, ресурс (від французького resource – допоміжний засіб) характеризує, головним чином, джерело будь-яких засобів. Цей підтекст обмежує використання даного поняття сферою, що формується на вході підприємства; в англійській мові це чітко передається терміном input (вихідні ресурси, або витрати).
Фактор (від лат. factor − той, що робить, виробляє) означає причину, рушійну силу будь-якого процесу або явища (Политехнический, 1998). За С. І. Ожеговим, фактор – момент, істотна обставина в будь-якому процесі, явищі (Ожегов, 1981). Дана категорія більш повно і точно відображає зміст тих функціональних компонентів, якими оперує підприємство в ході виробничого процесу. Адже рушійною силою виробничих процесів є не лише те, що надходить на вхід підприємства (input), але і те, що формується на його виході, тобто результати виробничої діяльності, готова продукція – все те, що в англійській мові передається словом output (випуск). Обидва ці аспекти складають зміст поняття "фактор". Зокрема, до інформаційних факторів відносяться як первинна інформація (що відіграє роль ресурсу підприємства), так й інформаційні товари та послуги, вироблені чи надані підприємством. До природних факторів відносяться не лише природні ресурси, але й інші явища, які впливають на діяльність підприємства (природні умови, види порушення природного середовища, їхні наслідки тощо). Категорія трудових факторів також є значно ширшим поняттям, ніж "трудові ресурси" (хоча і містить його). Це і самі ресурси (тобто професійно підготовлені люди, які можуть залучатися у виробництво), і їхня здатність до трудової діяльності. А вона, у свою чергу, обумовлена знаннями, навичками, переконаннями працівників, а крім того − тим організованим і психологічним кліматом, що створюється у трудовому колективі.


 | ЗМІСТ | 



© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.