Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка підприємства - підручник

Тема 2. ТРУДОВІ ФАКТОРИ

2.3. Підготовка і перепідготовка кадрів



Основні принципи здійснення підготовки кадрів ­визначені Законом України «Про освіту».

Спеціалізована підготовка кваліфікованих робітників здійснюється в професійно-технічних училищах (школах). Випускникам таких училищ надається кваліфікація «кваліфікований робітник» з отриманням професії відповідного розряду (категорії). Інший напрямок підготовки робітників пов'язаний із навчанням безпосередньо на виробництві. Займаються цим спеціальні підрозділи (на великих підприємствах) і кваліфіковані робітники-наставники. На період виробничого навчання особа, яка навчається, зараховується учнем (з одержанням заробітної плати).

Кадри більш високої кваліфікації готуються в єдиній системі вищих навчальних закладів (ВНЗ). Вона була створена на основі мережі середніх спеціальних і вищих закладів, що існувала в Радянському Союзі. Існуюча сьогодні єдина система навчальних закладів охоплює технікуми (училища), коледжі, інститути, академії, університети. Кожен з них має свій статут і відповідний (один із чотирьох) рівень акредитації: I рівень – технікуми, училища – дають кваліфікацію молодшого фахівця; II рівень – коледжі – видають диплом бакалавра; III і IV рівні – інститути, консерваторії, академії, університети – у залежності від акредитації дають кваліфікацію фахівця (спеціаліста) або відповідно магістра.

Цифри і факти

У 2000 році в Україні функціонувало 664 ВНЗ I і II рівнів, а також 315 закладів III і IV рівнів акредитації усіх форм власності. У 2000/01 навчальному році у ВНЗ I і II рівнів навчалося 528 тис., а в закладах III – IV рівнів – 1403 тис. студентів. У 2000 році цими закладами було підготовлено 10 тис. магістрів, 176 тис. фахівців, 68,5 тис. бакалаврів,   164 тис. молодших фахівців (Статистичний, 2001).

 

Швидкий процес відновлення знань, істотна зміна технічних, інформаційних і організаційних умов сучасного виробництва обумовлюють необхідність підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів.

Підвищення кваліфікації кадрів процес поглиблення теоретичних знань, удосконалення умінь і практичних навичок у межах професій та спеціальностей або розширення кваліфікаційного профілю працівників через набуття інших навичок і суміжних професій (Економічна, 2001). Підвищення кваліфікації передбачає, зокрема, ознайомлення з новітніми досягненнями науки і техніки, оволодіння економічними знаннями, що відповідають вимогам часу і прогресивних форм і методів організації праці; ознайомлення з передовим вітчизняним і закордонним досвідом.

Підвищення кваліфікації кадрів звичайно відбувається за трьома основними напрямками:

•   індивідуально, методом самонавчання;

•   на спеціальних курсах (у навчальних закладах або при підприємствах);

• методом стажування на провідному підприємстві (у деяких випадках стажування може передбачати і роботу на конкретному робочому місці).

Перепідготовка кадрів комплекс навчальних і тренінгових заходів, що передбачають зміну професії (спеціальності) або галузевої сфери його діяльності.

Перепідготовка кадрів стає особливо актуальною в період структурних змін в економіці, коли згортаються одні галузі чи сектори економіки і починають швидко розвиватися інші.

Основними інститутами підвищення кваліфікації робітників є: школи з вивчення передового досвіду безпосередньо в цехах, на робочих місцях; школи чи курси з оволодіння суміжними професіями або спеціальностями; курси цільового призначення, що використовуються для перепідготовки робітників з приводу освоєння нового устаткування, переходом на випуск іншої продукції, зміною технології виробництва; курси, на яких робітники одержують мінімум теоретичних знань, необхідних для роботи за тою чи іншою спеціальністю.

Велике значення має перепідготовка фахівців і службовців. Діючою системою підвищення кваліфікації передбачається, що фахівці і службовці проходять перепідготовку регулярно, через кожні 3-5 років. Тривалість перепідготовки складає, звичайно, кілька місяців і диференціюється за категоріями працівників.

Значне місце в цій роботі мають заходи, спрямовані на перетворення періодичного підвищення кваліфікації в єдину державну систему перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів. Ця система має три основні форми:

1) поточне підвищення кваліфікації всіх працівників за місцем їх роботи на підприємствах і в організаціях;

2) періодичну перепідготовку фахівців (не менше ніж один раз на п'ять років) переважно з відривом від виробництва в спеціальних навчальних закладах на термін до трьох місяців;

3) перепідготовку фахівців і керівників згідно з виробничою необхідністю.

Постійне поповнення і відновлення знань є необхідною передумовою високої кваліфікації і компетентності кадрів і має першорядне значення для прискорення соціального й економічного розвитку країни.

Подробиці

Простежити тенденцію розвитку нових знань, умінь і навичок кадрів можна, вивчивши зміни, що відбуваються у виробничому секторі Японії. Саме ці зміни змусили персонал отримати навички роботи з комп'ютером, підвищити загальний освітній рівень, навчитися працювати з інформацією.

Зазначені трансформації відбувалися в межах шести науково-технічних революцій, які умовно можна назвати:

1) революцією в мікроелектроніці, біоінженерії і виробництві конструкційних матеріалів;

2) революцією в автоматизації; вона визначила зміну засобів виробництва, внаслідок яких появилися автоматизовані заводи, гнучкі виробничі системи, роботи;

3) «офісною революцією», визначила трансформацію конторської праці на основі впровадження прогресивного устаткування (зокрема, редакторів, коректорів, перекладачів, тощо), яке дало змогу почати перегляд традиційної процедури ведення справ;

4) революцією в сфері збуту, що обумовила зміни в сфері реалізації товарів і послуг; ці зміни обумовили можливість різко наблизити виробника до споживача завдяки впровадженню програмних маркетингових технологій;

5) революцією глобального бізнесу, що пов'язана з формуванням транснаціональних компаній;

6) домашньою революцією, що змусила сім’ї  придбати комп'ютери і створила передумови до розгортання в країні національної мережі комп’ютерного зв'язку.

 

Усі зміни, що відбуваються у виробництві і споживанні продукції, здійснюють безпосередній вплив на систему підготовки кадрів. Вона повинна бути адекватною існуючим потребам в економіці.

Можна виділити три основні напрямки трансформації освітньої сфери при підготовці фахівців, яка має відбутися у XXI столітті:

- підготовка до життя у мінливому світі;

- підготовка до життя в інформаційній економіці;

- підготовка до життя в глобальному середовищі (у світі з системою глобальних зв’язків).

Перший напрямок пов'язаний з високими темпами соціально-економічних трансформацій. За минуле століття періоди докорінних змін базових технологій і вироблюваної продукції скоротилися з кількох десятиріч до 1-2 років. Це обумовлює зміни базової освітньої парадигми, а саме: необхідно перейти від  навчання знанням і  навичкам до  навчання здібностям навчатися і самоудосконалюватися.

Збільшення технологічних можливостей виробничих систем формувати різноманіття виробів зі стандартного набору вихідних матеріалів відкриває принципово нові можливості підвищення індивідуальних можливостей окремих виробничих систем і виконавців. Це диктує нові завдання системі освіти, що пов'язані з переходом від навчання стандартним знанням і навичкам до розвитку індивідуального потенціалу працюючих.

Інформатизація економіки також висуває нові вимоги до системи підготовки кадрів. Серед основних з них можна назвати: забезпечення переходу від навичок використання матеріальних засобів виробництва до навичок використання інформаційних засобів виробництва; навчання навичкам споживання інформаційних товарів; навчання основам інформаційної екології.

І, нарешті, глобалізація економіки обумовлює необхідність освоєння працюючими навичок використання міжнародних комунікаційних засобів, знання міжнародних стандартів і правил, іноземних мов і уміння використовувати переваги міжнародного віртуального простору.





© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.