Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка підприємства - підручник

Тема 2. ТРУДОВІ ФАКТОРИ

2.5. Продуктивність праці і резерви її підвищення



Інтегральним показником якості робочої сили є продуктивність праці.
Під продуктивністю праці слід розуміти витрати праці на виробництво одиниці продукції.
Для характеристики рівня продуктивності праці можна використовувати:
- прямий показник (прямий метод), що характеризує випуск продукції за одиницю робочого часу (виробіток продукції);
- зворотний показник (зворотний метод), що оцінює витрати робочого часу на одиницю виробленої продукції або виконаної роботи (трудомісткість продукції).
Прямий показник визначається за формулою
, (2.6)
де П – показник виробітку продукції; В – обсяг виготовленої продукції; Т – кількість робочого часу, витраченого на виробництво даної продукції.
Варто зазначити, що показник обсягу виготовленої продукції можна визначити за такими чинниками:
- обсягом валової продукції (включає готову і незавершену продукцію);
- величиною чистої продукції (національного доходу – для оцінки продуктивності суспільної праці на рівні держави);
- обсягом товарної (готової) продукції;
- обсягом реалізованої (проданої) продукції.
При цьому сам показник може бути виражений як в натуральних оцінках (шт., м3 і т.ін.), так і у вартісному вимірі.
Продуктивність праці є одним із ключових показників оцінки ефективності економіки. Тому збільшення продуктивності праці, безумовно, буде забезпечувати стійке економічне зростання: тенденції зміни продуктивності праці за останні роки подані на рис. 2.1 (динаміка продуктивності оцінювалася за першими кварталами відповідних років, рівень продуктивності 1-го кварталу 1996 р. взятий за 100%). 


 
Рис. 2.1. Тенденції продуктивності праці в секторах економіки
в 1996-2000 рр. (Квартальні, 2001)
 
 
Подробиці
Протягом 1996-2000 р. найбільш високі темпи зростання продуктивності праці спостерігалися в торгівлі і промисловості. Підвищення продуктивності дало змогу виробникам швидко відреагувати на збільшення попиту та пожвавлення споживання у напрямку підвищення інвестиційної активності. Зростання продуктивності праці уможливлює розширення виробництва за найменших витрат, а отже, й застосування більш гнучких цінових стратегій, залучення кваліфікованих працівників, розширення асортименту продукції.
Темпи зростання продуктивності праці у сфері освіти нижчі, а в системі охорони здоров'я цей показник узагалі знижується. За таких умов виникає ­загроза відновлення людського капіталу в Україні та довгострокового поліпшення добробуту громадян. Причиною низької продуктивності в згаданих сферах є неефективне використання ресурсів, яке триває ще від радянських ­часів.
 
Зворотний метод дає можливість оцінити трудомісткість продукції (Нпр), тобто величину, обернену виробітку:
. (2.7)
Під трудомісткістю слід розуміти витрати живої праці на виробництво одиниці продукції, або виконання одиниці роботи. На практиці розрізняють наступні види трудомісткості:
· граничну – що встановлюється замовником при проектуванні виробів гранично припустимі витрати праці на виробництво цих виробів;
· проектну – необхідні витрати праці на виробництво проектованих виробів;
· планову –на визначений період плановані витрати праці на виготовлення продукції;
· фактичну – фактичні витрати праці.
Величину трудових витрат при визначенні продуктивності праці звичайно вимірюють кількістю: людино-годин, ­людино-днів, людино-місяців і т.ін., витрачених на виготовлення даної продукції.
Приклад 1
Розрахувати продуктивність праці з використанням прямого і зворотного методів, якщо відомо, що випуск продукції в звітному році на підприємстві склав 1500 тис. грн., а фактичний річний фонд робочого часу – 1860 годин.
Розрахуємо показник виготовлення продукції, використовуючи формулу (2.6): 1500/1860 = 0,8064 тис. грн./г. Трудомісткість виготовленої продукції знайдемо, використовуючи формулу (2.7): 1860/1500 = 1,24 г/тис. грн. Таким чином, на виготовлення 1 тис. грн. товарної продукції витрачається 1,24 години, або впродовж 1 години виробляється продукції на суму 0,8064 тис. грн.
 
Резерви, тобто невикористані можливості зростання продуктивності праці, визначаються протягом кожного періоду часу за можливим використанням на конкретному підприємстві чи в галузі досягнень науки і техніки, організації суспільного виробництва, соціального розвитку. У залежності від особливостей виявлення і використання резерви можна поділити на дві групи:
• резерви зниження трудомісткості, тобто можливості скорочення витрат праці (фонду часу) робітників, ІТП та інших категорій працівників на одиницю виробленої продукції за рахунок механізації, автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації виробництва і праці;
• резерви якісного поліпшення використання одиниці робочого часу за рахунок ліквідації всіляких його втрат, усунення непродуктивних витрат праці (зокрема, пов'язаних з браком, відхиленнями від діючої технології і т.ін.), поліпшення умов праці на робочих місцях.
Для виявлення резервів і розроблення конкретних заходів з їх використання необхідно визначити відповідні фактори, тобто рушійні сили чи об'єктивні умови, що визначають можливості підвищення продуктивності праці. Усі ці фактори можна поділити на чотири основні групи: матеріально-технічні, організаційні, економічні і соціальні.
Матеріально-технічні фактори пов'язані з науково-технічним прогресом, що забезпечує підвищення ефективності техніки, удосконалення технології, підвищення якості матеріалів.
Важливу роль у забезпеченні зростання продуктивності праці відіграють організаційні фактори. Вони пов'язані з підвищенням рівня концентрації, спеціалізації і кооперування, раціональним розміщенням підприємств, забезпеченням ефективної організації виробничих процесів, праці і заробітної плати. Особливе місце серед організаційних факторів зростання продуктивності праці займають питання удосконалення управління народним господарством.
Економічні фактори зростання продуктивності праці пов'язані з впровадженням у виробництво економічних методів управління. Вони базуються на використанні принципів матеріальної зацікавленості і відповідальності, на впровадженні повного господарського розрахунку, на удосконалюванні ціноутворення, фінансово-кредитного механізму.
Великий вплив на підвищення продуктивності праці мають соціальні фактори. Вони пов'язані з умовами життя та діяльності людей у виробництві й інших сферах суспільного життя.
Усі чотири групи факторів зростання продуктивності праці діють не ізольовано, а в тісному взаємозв'язку, доповнюючи один одного. Однак треба зазначити, що реалізація організаційно-економічних і соціальних факторів потребує, звичайно, значно менших капітальних вкладень, ніж забезпечення інших двох груп факторів. При цьому вони можуть справити великий вплив на підвищення ефективності виробництва і забезпечити найбільш швидку віддачу, а отже, повинні використовуватися в першу чергу.





© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.