Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка підприємства - підручник

Тема 3. ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ

3.5. Амортизація основних фондів



Амортизація – це поступове перенесення вартості основних фондів на вироблену продукцію для накопичення коштів для повного їх відновлення (реновації).

Грошовим вираженням розміру амортизації є амортизаційні відрахування, що відповідають ступеню спрацювання основних фондів.

Амортизаційні відрахування є важливою частиною поточних витрат на виробництво продукції (вони вносяться у собівартість) і фінансових ресурсів народного господарства. Система амортизації відіграє важливу роль в економічному механізмі, виконуючи такі функції:

• формування фондів для повного відновлення основних фондів, що вибувають, після закінчення терміну їх придатності (забезпечення простого відтворення);

•   накопичення коштів для розширеного відтворення;

•   створення  системи  планово-фінансових  нормативів,  необхідних   для планування народногосподарських пропорцій відтворення основних фондів і розподілу ресурсів обладнання;

• створення  системи  госпрозрахункових  нормативів,  які використовуються у розрахунках собівартості, прибутку і рентабельності;

•    створення фонду розвитку виробництва, науки і техніки;

•    стимулювання більш швидкого відновлення основних фондів.

Якщо раніше амортизаційні відрахування складалися з двох частин, (повне відновлення і капітальний ремонт), то тепер капітальний ремонт, як і інші види ремонту, здійснюється за рахунок поточних витрат виробництва. Відповідно до чинного законодавства у випадку якщо витрати на ремонт перевищують 5% балансової вартості всіх основних фондів, то їх відносять на збільшення балансової вартості основних фондів.

Амортизація здійснюється на основі річних норм амортизаційних відрахувань. Під нормою амортизаційних відрахувань розуміють частку вартості основних фондів, що має бути перенесена на готову продукцію протягом року. Норми амортизації встановлюються державою у відсотках від вартості основних фондів.

 

Подробиці

Амортизація основних фондів є важливою складовою фінансової політики держави. Справа в тому, що амортизаційні відрахування входять до собівартості продукції, знижуючи прибуток, тобто оподатковувану частину виручки підприємства. Таким чином, підприємства, які успішно господарюють, зацікавлені в збільшенні норм амортизації. У цьому випадку знижується оподаткування тієї частини фінансових надходжень підприємства, що йде на технічне переозброєння підприємства. До того ж скорочується термін амортизації, тобто період, протягом якого підприємство може обновити свої засоби виробництва. Отже, норма амортизації є своєрідним компромісом між державою і підприємством із приводу податкових виплат.

Встановлюючи норми амортизації, держава змушена знаходити доцільний оптимум з урахуванням двох протилежних тенденцій:

• зниження норм підвищує можливості податкових надходжень у даний момент часу і зменшує їх у майбутньому: адже це погіршує умови для відновлення технічного потенціалу (засобів виробництва) підприємств, що неминуче приведе в майбутньому до зниження доходів підприємств і відповідно податкових надходжень;

• збільшення норм амортизації погіршує можливості збирання податків у даний момент і створює передумови для їх збільшення в майбутньому; підприємствам створюються умови для прискореного відновлення основних фондів і посилення їх технічного потенціалу, модернізації засобів виробництва.

 

Згідно з внесенням змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 24 грудня 2002 року з 1 січня 2004 року норми амортизації встановлені для чотирьох груп основних фондів:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, капітальні витрати на поліпшення земель;

група 2 – транспортні засоби, включаючи вантажні і легкові машини, меблі, офісне обладнання, побутові електромеханічні прилади й інструменти;

група 3 – інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1, 2 і 4, включаючи сільськогосподарські машини, худобу і насадження;

   група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду (кварталу) в такому розмірі:

• 1-ша група – 2%;

• 2-га група – 10%;

• 3-тя група – 6%;

   4-та група – 15%.

У загальному вигляді платник податку може приймати рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

 

Подробиці

Враховуючи особливості податкового підходу (метод зменшуваного залишку), механізм амортизації основних фондів за групами за перші три роки наведено в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3.  Вартість основних фондів, що амортизуються за перші роки

Групи ОФ

Вартість, що амортизується, %

1-й рік

2-й рік

3-й рік

1-а

7,7%

7,2%

6,6%

2-а

34%

23%

15%

3-а

22%

17%

13%

4-а

48%

25%

13%

Термін амортизації, за який амортизується від 60% до 95% вартості основних фондів наведені у таблиці 3.4.

 

 

 

Таблиця 3.4. Терміни амортизації, років

Частка вартості, що амортизується

Терміни амортизації за групами ОФ

1-а

2-а

3-а

4-а

60%

12

2

4

1,5

70%

15

3

5

1,8

80%

20

4

7

2,5

90%

29

6

10

3,5

95%

37

7,5

12,5

5

 

Примітка

До 1996 року нормативний термін амортизації жорстко прив’язувався до нормативного терміну служби того чи іншого елемента основних фондів. Відповідно існувало стільки нормативних термінів амортизації, скільки було різних елементів основних фондів, що розрізнялися тривалістю служби. Зокрема, тільки на будівлі встановлювалися десятки нормативних термінів амортизації: від декількох років (тимчасові будівлі) до 100 років (капітальне будівництво).

Це пояснювалося тим, що стосовно основних фондів держава практично поєднувала функції «податкового інспектора» і «розпорядника засобів виробництва». Після 1996 р. держава зберегла за собою тільки першу функцію. Відповідно були розділені нормативні терміни амортизації і служби основних фондів. Тепер держава контролює перший нормативний термін, у компетенції підприємств залишився контроль за другим нормативом.

Подібна реформа амортизаційної системи має низку переваг:

• значно спрощується система розрахунків і контролю за їх правильністю;

• скорочується (у цілому) нормативний амортизаційний період у порівнянні з нормативним терміном служби основних фондів; це дає можливість підприємствам більш активно йти на відновлення основних фондів, орієнтуватися не стільки на фізичне, скільки на моральне зношення;

• у підприємств появляється свобода маневру в здійсненні власної технічної політики, переозброєння підприємства. Як ми переконаємося далі, крім обов'язкової системи амортизаційних норм, існує добровільний режим прискореної амортизації, який підприємство має право вибрати самостійно.

 

Кругообіг вартості основних фондів – це безперервний і послідовний рух вартості в сфері матеріального виробництва.

На першій стадії основні фонди як носії споживчої вартості цілком беруть участь у створенні продукції, а у формуванні її вартості частково, у міру того, як основні фонди втрачають споживчі властивості.

Друга стадія – вартість основних фондів, яка через амортизаційні відрахування входить до собівартості новоствореної продукції, поступово повертається на підприємство в міру реалізації випущеної продукції. На підприємстві починає накопичуватися амортизаційний фонд для реновації основних фондів, тобто придбання нового обладнання в майбутньому замість зношеного.

Третя стадія – після повної амортизації купуються нові засоби виробництва і вилучаються старі.

 

Примітка

При уважному аналізі стає очевидним, що феномен амортизації складається немовби з двох процесів:

• втрати основними фондами своєї вартості при перенесенні на вироблену продукцію (спрацювання основних фондів);

• повернення втраченої вартості після продажу продукції (компенсація вартості).

В англійській і німецькій мовах ці процеси визначаються за допомогою різних термінів: (англ.) depreciation – аmоrtіzаtіоn; (нім.) Verschleib – Amortisation.

 

У практиці господарювання різних країн використовуються такі методи амортизації:

• прямолінійний (рівномірний);

• дегресивний;

• прогресивний;

• виробничий.

Прямолінійна амортизація (амортизація  рівними сумами за рік): витрати на придбання або виробництво об'єкта списуються рівномірно, виходячи з очікуваного терміну використання об'єкта основних засобів. При цьому норма і сума амортизаційних відрахувань залишаються незмінними протягом періоду амортизації.

Дегресивна амортизація (амортизація зі зменшенням сум за рік): у перші роки використання об'єкта на витрати списуються більш вагомі суми, ніж у наступні роки. Розрізняють такі форми дегресивної амортизації: зменшення залишкової вартості (геометрично-дегресивний метод), арифметично-дегресивний (кумулятивний) метод, методи зменшуваного залишку, прискореного зменшення залишкової вартості й амортизація на основі ступеневих знижуваних ставок.

При геометрично-дегресивному методі амортизація розраховується за допомогою застосування твердої відсоткової ставки амортизації до останньої залишкової вартості об'єкта (амортизація на основі залишкової вартості). У даному випадку амортизаційні відрахування поступово зменшуються, повне списання вартості основних фондів не відбувається ніколи. Відрахування завжди менші від залишкової вартості (навіть вартості металобрухту).

Згідно з арифметично-дегресивним (кумулятивним) методом річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується як відношення кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкта основних засобів, до суми кількості років його корисного використання. Для цього методу характерно, що величина річних відрахувань зменшується, і до кінця терміну використання відбувається повне списання вартості (Шмален, 1996; Беа, 1999).

Метод зменшуваного залишку полягає в тому, що застосовується тверда норма амортизації, а база розрахунку амортизації прив’язується до балансової вартості, однак балансовою вартістю вважається не повна первісна вартість на початок звітного періоду, а залишкова вартість. Зокрема, елементи даного методу використовуються сьогодні в Україні.

 

Подробиці

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року балансова вартість груп основних фондів на початок звітного періоду визначається за формулою

,                                               (3.3)

де          Ба – балансова вартість груп на початок звітного періоду, грн.; Ба-1 – балансова вартість груп на початок попереднього періоду, грн.; Па-1 – сума витрат на придбання основних фондів, проведення капітального ремонту, реконструкцію й інші поліпшення основних фондів протягом попереднього періоду, грн.; Ва-1 – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом попереднього періоду, грн.; Аа-1 – сума амортизаційних відрахувань за попередній період, грн.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів 1-ї групи здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта належить до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2 і 3 здійснюється до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

 

Відповідно до методу прискореного зменшення залишкової вартості річна норма амортизації розраховується виходячи з терміну корисного використання об'єкта і подвоюється. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року і річної норми амортизації.

Поряд із вищезгаданими методами до дегресивної амортизації можна віднести метод на основі ступеневих ставок, що знижуються. Даний спосіб передбачає тверді амортизаційні ставки, що знижуються дегресивно при збільшенні терміну корисної служби об'єкта.

 

Подробиці

Прикладом використання даного способу нарахування амортизації відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22 травня 1997 є спеціальна схема прискореної амортизації для 3-ї групи основних фондів (в основному робочі машини та обладнання). Амортизація в даному випадку здійснюється за нормами: 1-й рік – 15%; 2-й – 30%; 3-й – 20%; 4-й – 15%; 5-й – 10%; 6-й – 5%; 7-й – 5%. Цей метод діє до 2004 року.

 

Прогресивна амортизація (амортизація в зростаючих сумах за рік): на початку використання об'єкта на витрати списується менша сума, ніж наприкінці терміну корисної служби. Нарахування амортизації здійснюється за аналогією до дегресивної амортизації, але зі зростанням регулярної суми амортизації.

Виробнича амортизація (амортизація залежно від виробітку і ступеня експлуатації об'єкта): на відміну від розглянутих методів амортизації, пов'язаних із фактором часу, при застосуванні даного методу для вихідної величини розраховується квота амортизації, що залежить від продуктивності. Списання на основі цього методу більш за все наближається до фактичного технічного зменшення вартості об'єкта. Застосування цього методу економічно виправдано у випадку значних коливань у виробітку, а також у випадку можливості визначення обсягу виробітку за рік (Положення, 2000).

Основні особливості вищезазначених методів амортизації подані на рис. 3.2.

Запропоновані вище методи можна поділити на неприскорені і прискорені.

Неприскореною амортизацією слід вважати таку систему її нарахування, яка забезпечує, щоб протягом усього економічно раціонального терміну служби засобів праці накопичена сума амортизаційних відрахувань максимально відповідала дійсним темпам втрати засобами праці споживчих властивостей і вартості. З цього можна зробити висновок, що тривалість амортизаційного періоду   при застосуванні неприскореної амортизації повинна дорівнювати економічно раціональному терміну служби засобів праці. Крім цього, в умовах високих темпів інфляції слід забезпечувати своєчасну і повну індексацію основних фондів.

З огляду на дані особливості, до неприскореної амортизації можна віднести прямолінійний і виробничий методи її нарахування.

Прямолінійний метод орієнтований на рівномірне фізичне і моральне зношування основних фондів. Таке допущення є цілком правомірним стосовно фізичного спрацювання. Однак інакше стоїть справа щодо морального зносу. Моральне зношення основних фондів здебільшого відбувається прискореними, а не рівномірними темпами, як це передбачено в нормах амортизаційних відрахувань. Тому підприємцю необхідно мати амортизаційні відрахування, які б забезпечували йому можливість заміни існуючих основних фондів за умов прискореного їх морального зношення.

До недоліків рівномірного нарахування амортизації слід віднести:

-  свідомо фіксовану незмінну величину амортизаційного періоду;

- недостатній стимулювальний вплив на підвищення ефективності використання основного капіталу;

- можливість недоамортизації в зв'язку з недостатнім урахуванням впливу морального зношення;

- недостатній облік умов внутрішнього використання основного капіталу.

Прискореною амортизацією варто вважати таку систему її нарахування і порядок переоцінки засобів праці, за яких протягом перших років або всього амортизаційного періоду забезпечується випереджальне зростання накопиченої суми амортизаційних відрахувань у порівнянні з дійсними темпами втрати засобами праці споживчих властивостей і вартості. З її допомогою пом'якшується жорсткість неприскорених методів амортизації. За умови, що амортизаційний період дорівнює економічно раціональному терміну служби засобів праці, дегресивні методи амортизації також можна віднести до неприскорених методів. У випадку ж застосування підприємством занижених термінів корисного використання засобів праці всі розглянуті методи амортизації є прискореними.

 

Примітка

Добровільність вибору режиму прискореної амортизації має свій сенс. Наведені на початку параграфа пояснення щодо вигідності для підприємства підвищених норм амортизації справедливі тільки для підприємств, що успішно господарюють. Успішність господарювання в даному випадку має чітко окреслений орієнтир: собівартість виробленої підприємством продукції значно нижча від ціни, яку диктує ринок. Інакше кажучи, для підприємства існує резерв підвищення собівартості (за рахунок збільшення амортизаційних відрахувань) без підвищення відпускної (оптової) ціни реалізації продукції.

Ситуація змінюється, якщо собівартість продукції перебуває в критичній близькості до рівня цін на ринку. Будь-яке збільшення собівартості (у даному випадку за рахунок амортизаційних відрахувань) може змусити підняти ціну реалізації, що, як правило, веде до спадання обсягу продажу. У подібній ситуації підприємства виявляються не зацікавленими в збільшенні норм амортизації. Більше того, відомі випадки, коли підприємства вживали заходів щодо зменшення звичайних норм амортизації. Такі ситуації виникали, коли промислові підприємства, втрачаючи велику частину свого портфеля замовлень, виявлялися завантаженими на 20-40% потужності. Деякі підприємства зверталися в міністерство з проханням про консервацію частини своїх потужностей. В економічному відношенні це означало призупинення режиму амортизації основних фондів. Такий режим називається відстроченою амортизацією.

Іншим випадком невигідності підвищення норм амортизаційних відрахувань є ситуація, коли підприємство дотримується стратегії занижених (у порівнянні з конкурентами) цін. Прибуток, що підприємство одержує за рахунок додаткових обсягів продажу, виявляється вищим від вигод прискореної амортизації.

 

Переваги прискореної амортизації можна аналізувати в двох аспектах:

1) більш швидке відтворення основних фондів;

2) зниження податкового преса для підприємства.

В умовах ринкової економіки необхідно постійно стежити за конкурентоспроможністю продукції. Отже, виробник має завжди бути готовим до швидкого переходу на більш прогресивну або економічну технологію. Частину потреби в капітальних вкладеннях на це виробник покриває за рахунок амортизаційних накопичень, що при прискореному методі амортизації дає можливість тільки за перші три роки експлуатації основного капіталу забезпечити понад 50% вартості техніки, яка замінюється. Прискорена амортизація дає можливість більш повно врахувати моральне зношення і знизити можливість переамортизації.

У той же час політика прискореної амортизації є важливим інструментом активізації інвестиційної діяльності підприємств, створює можливість стимулювати поновлення продукції і виробничого апарату.

 

Цифри і факти

У США внаслідок скорочення тривалості амортизаційних періодів і зростання масштабів прискореної амортизації за останні 30 років (з 1971 р.) промислові підприємства одержали можливість за рахунок амортизаційних відрахувань фінансувати близько 70% інвестицій, прискорилося відновлення виробництва. У Франції підприємства щорічно виділяють на амортизацію в середньому до 8% валового національного доходу, а валові інвестиції в основний капітал більш ніж на 60% фінансуються за рахунок амортизаційних відрахувань (Бернар, 1994).

 

Подробиці

Серед найбільш прогресивних  змін, викликаних реформуванням бухгалтерського обліку, слід назвати право підприємств самостійно встановлювати метод і норму амортизації.

Допускається використання таких методів:

- прямолінійного;

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивного;

- виробничого.

Зважаючи на особливості зазначених методів амортизації, можуть бути запропоновані економічно доцільні методи  нарахування  і  відповідні  їм  норми  амортизації   (табл. 3.5).

 

Таблиця 3.5. Вибір економічно доцільних методів амортизації (Батищев, 2001)

Вид основних засобів

Термін корисного викорис-тання, років

Очікувана ліквідаційна вартість, %, від початкової

Рекомендо-ваний метод і норма амортизації, %

Можливий метод нарахування і норма амортизації, %

1

2

3

4

5

Земля

Не обмежено

100

Не підлягає

Не підлягає

Будівлі

40-100

2-4

Прямоліній-ний, 1-3

Прискореного зменшення залишкової вартості, 2-6


 

Пристрої електропередачі та зв’язку

20-40

3-5

Прямоліній-ний, 2-5

Кумулятивний

Електродвигуни

10-15

1-3

Прямоліній-ний, 5-7

Прискореного зменшення залишкової вартості, 10-14

 


 

Продовження таблиці 3.5

1

2

3

4

5

Двигуни внутрішнього згоряння

9-12

1-3

Прямоліній-ний, 5-7

Прискореного зменшення залишкової вартості, 16-24

Металорізальне обладнання

10-15

1-3

Прямоліній-ний, 7-10

Прискореного зменшення залишкової вартості, 20-40

Машини та обладнання хім. промисловості

6-10

3-5

Прямоліній-ний, 10-15

Прискореного зменшення залишкової вартості, 20-30

Машини та обладнання нафтопереробної промисловості

6-8

3-5

Прямоліній-ний, 12-16

Прискореного зменшення залишкової вартості, 24-32

Обладнання мясної та молочної

промисловості

5-7

2-4

Прямоліній-ний, 14-20

Прискореного зменшення залишкової вартості, 28-40

Вимірювальні та регулювальні прилади

4-10

6-8

Прямоліній-ний, 12-25

Прискореного зменшення залишкової вартості, 24-50

Обчислювальна техніка

4-8

10-12

Прискорено-го зменшення залишкової вартості,

28-50

Прямолінійний, 14-25

Легкові автомобілі

5-7

2-4

Прискорено-го зменшення залишкової вартості,

30-40

Прямолінійний, 10-20,

виробничий


 

Вантажні автомобілі

5-7

2-4

Виробничий

Прямолінійний, 15-20,

зменшення залишкової вартості, 30-50

Інструменти

2-8

0-1

Прямоліній-ний, 15-50

Кумулятивний

Продовження таблиці 3.5

1

2

3

4

5

Інвентар

4-10

0-1

Прямоліній-

Ний, 10-25

Кумулятивний

 

Результати застосування методів амортизації наведемо на конкретному прикладі.

 

Приклад 1

Первісна вартість об'єкта основних засобів – 10000 грн.

Ліквідаційна вартість – 1000 грн.

Очікуваний період корисного використання – 4 роки.

З табл. 3.6. бачимо, що при нарахуванні амортизаційних відрахувань прямолінійним методом за 4 роки рівномірно переноситься на собівартість уся сума амортизаційних відрахувань, термін амортизації дорівнює тривалості корисного використання і не залежить від вартості кожного об'єкта основних засобів.

При використанні методу зменшення залишкової вартості термін амортизації становить 15 років при тривалості корисного використання       4 роки. На собівартість за 4 роки корисного використання переноситься 90% початкової вартості основних фондів. Але  термін амортизації ще залежить і  від вартості кожного об'єкта основних засобів.

При використанні методу прискореного зменшення залишкової вартості термін амортизації становить 13 років при тривалості корисного використання 4 роки. На собівартість за 4 роки корисного використання переноситься 93,75% початкової вартості основних фондів, але термін амортизації ще залежить від вартості кожного об'єкта основних засобів.

Слід зазначити, що методи розрахунку амортизації від залишкової вартості помітно подовжують термін амортизації, що в умовах інфляції призводить до втрати реальної вартості основних фондів. Ці два методи є не зовсім зручними, оскільки, крім збільшення розрахунків нічого не несуть і в той же час збільшують період амортизації у три рази.

 

 

Таблиця 3.6. Сума нарахованої амортизації

 

Методи визначення амортизаційних нарахувань

 

 

Рік

 

прямолінійний

зменшення залишкової вартості

прискореного зменшення залишкової вартості

 

кумулятивний

Річна норма амортизації 25% від суми 10000 грн.-

1000грн. = 9000грн.

Річна норма амортизації:

від залишкової вартості. Розрахунки до 1 грн. амортизації

Річна норма амортизації:

25%·2=50%

від залишкової вартості

Сума чисел років експлуатації

10=(4+1)4 / 2

Річні норми: 0,4; 0,3; 0,2; 0,1 від суми (10000 грн.–1000 грн.)= 9000 грн.

1

2250

2250

2250

2250

4377

5000

3600

2

2461

2500

2700

3

1384

1250

1800

4

778

625

900

5

Х

438

312

Х

6

246

156

7

138

78

8

78

39

9

44

20

10

25

10

11

14

5

12

7

3

13

4

2

14

3

Х

15

3

 

При нарахуванні амортизаційних відрахувань кумулятивним методом за 4 роки нерівномірно списується вся амортизаційна вартість основних фондів, причому за перші 2 роки – 63%, термін амортизації дорівнює тривалості корисного використання і не залежить від вартості кожного об'єкта основних засобів. Отже, розрахунок показує, що найбільш корисним для підприємств є  кумулятивний метод, але він не забезпечує рівномірного внесення амортизаційних витрат у собівартість, що забезпечується прямолінійним методом, у свою чергу прямолінійний метод є менш вигідним (приблизно 13%).

Сьогодні, коли підприємства мають право вибрати метод нарахування амортизації, економічні служби зобов'язані підібрати найбільш прийнятний метод для підприємства з урахуванням його діяльності, фактичного стану основних фондів і ціни на продукцію чи послуги підприємства (Горицкая, 2001).

 

Коли обрані методи або встановлені норми амортизації не повністю забезпечують очікувані економічні вигоди від використання об'єкта основних засобів, дозволяється здійснювати їх корегування.

 

Приклад 2

1 липня 2000 року підприємство для адміністративних потреб придбало персональний комп'ютер вартістю 5000 грн. Для нарахування амортизації прийнятий прямолінійний метод. Норму амортизації розраховано виходячи з терміну корисного використання комп'ютера (5 років) і його ліквідаційної вартості (800 грн.).

1 січня 2002 року ухвалено рішення про зміну методу нарахування амортизації на метод прискореного зменшення залишкової вартості зі збільшенням терміну корисного використання до 8 років і зменшенням ліквідаційної вартості до 600 грн.

У зв'язку зі зміною облікової оцінки слід виконати такі розрахунки:

1 Первісна вартість персонального комп'ютера (на 01.07.2000 р.) –       5000 грн.

2 Вартість, яка амортизується: 5000 - 800 = 4200 грн.

3 Норма амортизації – 16,8% = [(4200 грн. : 5 років) : 5000 грн.] · 100%.

4 Сума амортизації, нарахована за станом на 31.12.2001 р., дорівнює    1260 грн.:

у 2000 р. – 420 грн. = [(5000 грн. · 16,8%) : 12 місяців] · 6 місяців;

у 2001 р. – 840 грн. = 5000 грн. · 16,8%.

5 Залишкова вартість персонального комп'ютера на 31.12.2001 р.:

3740 грн. = 5000 грн. – 1260 грн.

6 Вартість, що амортизується, – 3140 грн. = 3740 грн. – 600 грн.

7 Скоригована норма амортизації:

30,8% = {[3740 грн. : (8 років – 1,5 року) : 3740 грн.] · 100} · 2.

Нагадаємо, що при розрахунку норми амортизації за методом прискореного зменшення залишкової вартості ліквідаційну вартість не враховують

8 У 2002 році буде нарахована амортизація у розмірі

1152 грн. = 3740 грн. · 30,8%.

9 У 2003 році буде нарахована амортизація в сумі 797 грн. = (3740 – 1152) · 30,8%.

 

Примітка

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів, що не знаходяться в обігу, відрізняється від амортизації інших елементів основних фондів. Підприємствам рекомендується самостійно вирішувати питання про вибір методів і норм амортизації. Для амортизації «малоцінки» можуть використовуватися такі методи:

• прямолінійний;

• виробничий;

• списання 100% вартості, що амортизується, у першому місяці використання;

• списання 50% вартості, що амортизується, у першому місяці використання, а інші 50% – у місяці списання їх з балансу.

Для цілей оподатковування вартість «малоцінки» можна не амортизувати, а включати у валові витрати (Лист, 2001).

 

Відповідно до Концепції амортизаційної політики, затвердженої              7 березня 2001 року, в залежності від сфери застосування і мети виділяють дві основні функції амортизації:

економічну;

податкову (фіскальну).

Економічна функція амортизації полягає у фактичній компенсації коштів, витрачених на придбання основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації повинно бути визначення дійсних витрат підприємства, пов'язаних з повним відтворенням  засобів праці, а отже, і собівартості продукції (послуг). Амортизаційні відрахування в даному випадку відображають реальне знецінювання основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб'єктів господарювання. Економічна амортизація повинна використовуватися в межах управлінського обліку, причому керівники підприємств можуть вибирати норми і правила нарахування самостійно.

В економічній амортизації тривалість амортизаційного періоду повинна відповідати фактичному терміну служби до списання або вибуття конкретного засобу праці на кожному підприємстві. Цей період у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 18 травня 2000 р. названо строком корисного використання (експлуатації). Фактична тривалість служби до списання конкретного засобу праці може бути економічно раціональною, що найбільше вигідно для підприємства, або з різних причин може відрізнятися від нього в будь-який бік.

Податкова функція амортизації полягає у фінансовій компенсації основного капіталу за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань і одержання податкової знижки. Сфера застосування фіскальної амортизації встановлюється діючим Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Саме через податкову амортизацію повинно здійснюватися державне регулювання інвестиційної діяльності і рівня оподаткування прибутку підприємства. Фіскальна амортизація має суворо регламентуватися і нараховуватися в точній відповідності до норм і правил, встановлених законодавчо. Вона повинна визначати максимально можливу суму амортизаційних відрахувань підприємства за певний період, від якого залежить сума податку на прибуток. Відповідно до фіскальної функції тривалість амортизаційного періоду повинна бути орієнтована на найбільш ймовірне значення економічно раціонального терміну служби засобів праці даного виду в середніх умовах їх використання (Указ, 2001).





© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.