Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка підприємства - підручник

Тема 4. ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ

4.2. Нормування обігових коштів



Завданням планування обігових коштів є встановлення науково обґрунтованих нормативів, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності підприємств за допомогою мінімальної кількості обігових коштів. Нормативи оборотних коштів за окремими елементами та загальною сумою підприємства розробляють самостійно.
Ритмічність, злагодженість і висока результативність виробничої діяльності багато в чому залежать від оптимальних обсягів обігових коштів на підприємстві. Тому важливого значення набуває процес нормування оборотних коштів, що належить до поточного фінансового планування.
Фактичні запаси сировини, коштів тощо можуть бути вищі або нижчі від нормативу чи відповідати йому. Це один з найбільш мінливих показників поточної фінансової діяльності.
Під нормативом (або лімітом) обігових коштів розуміється затверджена на підприємстві мінімальна, однак достатня для безперервної роботи підприємства сума обігових коштів.
У межах цього нормативу підприємство здійснює прямий підрахунок необхідних обігових коштів за кожним елементом з урахуванням конкретних умов роботи:
- типу виробництва і профілю підприємства;
- умов постачання і збуту;
- періодичності витрати матеріальних ресурсів;
- тривалості виробничого циклу.
Окремі нормативи розраховуються для таких елементів:
• запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, куповані напівфабрикатів;
• палива і мастил;
• тари;
• запасних частин;
• малоцінних і швидкозношувальних предметів;
• незавершеного виробництва;
• витрат майбутніх періодів;
• запасів готової продукції.
 
Подробиці
У літературі елементи оборотного капіталу формально поділяють на нормовані і ненормовані. Причому нормовані поєднують всі оборотні фонди (1, 2, 3) і готову продукцію на складах (4). Відповідно до ненормованих відносять продукцію відвантажену, але неоплачену (5); грошові кошти (6).
Очевидно, такий розподіл є традицією командної економіки, коли нормативи встановлювалися не підприємствами, а вищими організаціями (міністерствами, відомствами). Тоді ж вважалося, що чим менше відвантаженої, але неоплаченої продукції, тим краще. Так само не обмежувалися грошові кошти на рахунку підприємства. З переходом економіки до ринку зникла й об'єктивна основа подібної класифікації обігових коштів. Фактично необхідно встановлювати мінімальну, але достатню суму обігових коштів і за зазначеними двома їх елементами. Зокрема, наслідком спроби мінімізувати відвантажену, але неоплачену продукцію може бути втрата значної частини споживачів (клієнтів). В той же час існують різні форми взаємин зі споживачами (випуск продукції під реалізацію, у кредит тощо), які фактично обумовлюють збільшення обсягу реалізації і роблять «виправданим» (вигідним) збільшення відвантаженої продукції. Разом з цим на підприємствах підвищуються вимоги до споживачів для виключення або зменшення ризику можливих неплатежів. Аналогічно безглуздо прагнути до значних обсягів коштів на рахунку підприємства в банку. Їх повинно бути стільки, щоб вистачало для забезпечення нормальної безперебійної роботи підприємства та його платоспроможності. Решта грошей повинна “працювати” в сфері виробництва або обігу.
Фактично ця робота підприємства з оптимізації засобів у зазначених формах виконує функцію нормування. Хоча в більшості джерел мова просто йде про визначення потреби підприємства в обігових коштах. Зокрема, на підприємстві розраховується потреба в готівкових коштах (у касі), в обігових коштах, що перебувають у запасах товарів, тощо. Приміром, потреба в обігових коштах для запасів товарів розраховується як добуток норми запасу товарів на одноденний оборот товарів за покупними цінами в попередньому кварталі; потреба в готівкових коштах у касі – множенням норми запасу коштів на одноденний товарообіг у попередньому кварталі (Фінанси, 2000).
 
Окремі нормативи елементів матеріальних цінностей можуть поєднуватися в укрупнені нормативи (наприклад, виробничі запаси в цілому, незавершене виробництво, готова продукція). Сума цих укрупнених нормативів становить загальний (сукупний) норматив обігових коштів підприємства.
Нормування власних обігових коштів передбачає такі етапи розроблення нормативу:
1) визначення норм запасу за групами товарно-матеріальних цінностей у відносних величинах, як правило, у днях забезпечення роботи;
2) визначення величини одноденного витрачання даного виду матеріальних цінностей (одноденним за окремими елементами виробничих запасів є сума витрат згідно з відповідною статтею кошторису виробництва за квартал, поділений на 90);
3) визначення окремого нормативу власних обігових коштів у грошовій формі шляхом множення одноденного витрачання на норму запасу в днях.
Норма запасу в днях для купованих виробничих матеріалів (сировина, напівфабрикати тощо) визначає кількість днів роботи підприємства, упродовж якого потрібно створити запас цих матеріалів, щоб забезпечити безперервність виробничого процесу.
Норма запасу в днях складається з таких елементів:
- часу перебування матеріалу у вигляді складського запасу (норма поточного запасу);
- часу перебування матеріалів у формі норм гарантійного, чи страхового, запасу;
- часу перебування матеріалів упродовж перевезення після їх оплати (норма транспортного запасу);
- часу, необхідного для підготовки матеріалів до використання у виробництві (норма технологічного запасу).
Норми запасів обігових коштів використовуються для розрахунків річних нормативів протягом кількох років. Вони уточнюються за окремими видами матеріальних цінностей при складанні річних фінансових планів у випадку істотної зміни умов виробництва, постачання і збуту. Норми запасів обігових коштів залежать від таких характеристик:
- умов роботи підприємства;
- тривалості виробничого циклу;
- періодичності запуску матеріалів у виробництво;
- часу підготовки матеріалів до виробничого використання;
- віддаленості постачальників;
- частоти, рівномірності і комплектності постачань;
- розмірів партій, що постачаються та ін.
За деякими елементами обіговими коштів (наприклад, виробничий і господарський інвентар, спецодяг) норму запасу в днях визначити неможливо (або недоцільно встановлювати). У цих випадках нормується потреба в них відносно до будь-якої характерної для даного елемента розрахункової бази, наприклад, до кількості працюючих, до вартості виробничого, енергетичного або транспортного устаткування, до виробничої площі.
 
 
 
Примітка
При формуванні величини нормативу обігових коштів працівники підприємства змушені знаходити “золоту середину”, вибираючи між двома крайностями:
1) занижений запас (норматив) обігових коштів на підприємстві дає можливість уникнути заморожування коштів, однак підвищується ризик зриву планових завдань (зокрема, зростає ймовірність простоїв через несвоєчасне постачання сировини або комплектуючих, затримку сервісних робіт через несвоєчасні проплати тощо); іншим наслідком є погіршення якості робіт (дефіцит поточних коштів змушує відшукувати найдешевші, а отже, неякісні і ризиковані варіанти постачання ресурсів і виконання робіт);
2) завищений запас (норматив) оборотних коштів підвищує надійність роботи підприємства, однак зменшує економічну ефективність роботи підприємства. Зростають витрати на зберігання запасів (вартість додаткових площ, експлуатаційні витрати із зберігання й охорони тощо), збільшується ймовірність непередбачених збитків (втрата властивостей сировини, збитки від розкрадань та ін..). Але найголовніше те, що обігові кошти, заморожуючись у запасах, вилучаються з обороту.
Таким чином, розрахунок нормативу оборотних коштів є одним із завдань вибору, тобто пошуку оптимального рішення.
 
У загальному вигляді норматив оборотних коштів з окремих елементів (запаси сировини, палива, покупних напівфабрикатів, запасних частин) визначається за формулою
, (4.2)
де qд – середня потреба за одиницю часу, наприклад, середньоденна або середньотижднева потреба у певному матеріалі, грн./день (грн./добу); Тнорм – норма запасу, тобто часовий період, протягом якого передбачається робота на даному запасі (наприклад, норма запасу в днях, кількість днів забезпеченості матеріалом).
У тому випадку, якщо відома потреба в оборотних коштах у цілому за період, її питоме значення (за одиницю часу) можна визначити за формулою
, (4.3)
де qріч – річна (квартальна) потреба у матеріалі, передбачена кошторисом витрат на виробництві, грн.; Fр – річний (квартальний) фонд роботи підприємств у календарних днях.
Нормування виробничих запасів на підприємствах здійснюється, виходячи з готового обсягу виробництва, норм витрати матеріалів на одиницю готової продукції і існуючих умов постачання і збуту. Виробничі запаси нормуються в натуральному і грошовому виразах. Залежно від призначення і сфери обслуговування виробництва вони поділяються на поточні, страхові, транспортні і технологічні.
Для планомірного безперебійного процесу виробництва на підприємстві утворюються поточні запаси сировини, матеріалів, палива, тари. Вони мають покривати потребу підприємства на період між двома постачаннями. Отже, поточний запас Zп.м, що відповідає величині постачання в тоннах, метрах чи інших натуральних одиницях виміру, розраховується виходячи із середньодобової потреби в матеріалі й інтервалі постачання:
, (4.4)
де qм – середньодобова потреба в матеріалі, у натуральних одиницях виміру;
Tn – середній інтервал між постачаннями матеріалу, дн.
Норма поточного запасу (у днях) Тп залежить від частоти і рівномірності постачань, відстані між постачальниками і споживачами, характеру й обсягу споживання матеріалів. За інших однакових умов частота постачань впливає на формування норм поточного запасу. Чим менше інтервали між двома постачаннями, тим менше повинно бути на складі матеріалів і, отже, тим менше буде потреба в обігових коштах на їх покриття.
Розрахунок сумарного нормативу обігових коштів за усією сукупністю матеріальних ресурсів повинен враховувати неодночасність постачання різних матеріалів. За одними матеріальними цінностями запаси закінчуються, за іншими – тільки надходять на склад. Внаслідок цього загальний стан запасів на кожен день такий, що для одних матеріалів вони становлять максимальну, для інших – мінімальну, а для третіх – середню величину. У цілому розмір запасу становить величину, близьку до половини загального запасу матеріалів, які використовуються на даному підприємстві. Тому при розрахунку нормативу обігових коштів для поточного запасу враховується не вся його величина, а тільки половина, тобто 
 , (4.5)
де Тп – може оцінюватися середньою тривалістю норми оборотних коштів за окремими видами обігових коштів або матеріальних цінностей.
Страховий, або гарантійний, запас створюється на випадок непередбачених відхилень, порушень планових строків або партій поставок, а також порушень планових умов споживання матеріалів. Величина страхового запасу розраховується за формулою:
, (4.6)
де Твід. – кількість днів відхилення середнього інтервалу поставок від планових строків за звітний період.
На практиці страховий запас часто встановлюють у половинному розмірі від поточного запасу.
Транспортний запас створюється за рахунок тієї кількості оборотних коштів, що перебувають у транспортуванні після їх оплати.
У деяких випадках виникає необхідність у підготовчому (технологічному) запасі. Він створюється у тих випадках, якщо сировина або матеріали, які перебувають на підприємстві, не можуть бути використані у виробництві відразу, а потребують перед виробничим використанням підготовки (сортування, комплектація, розкрій, дроблення, сушіння). Величина підготовчого запасу визначається відповідно до технологічних інструкцій і з урахуванням конкретних умов виробництва.
Можна навести приклад з нормування матеріалів. Норматив власних обігових коштів на матеріали визначається як добуток вартості одноденного їх витрачання і норми обігових коштів у днях. Середня норма обігових коштів на матеріали у днях обчислюється у цілому як середньовиважена величина від норм запасу оборотних фондів за окремими видами матеріалів.
Визначення часу здійснюється відповідно до галузевих інструкцій з урахуванням конкретних умов даного підприємства.
 
Приклад 1
Протягом кварталу витрати на матеріал А становили qа =5 тис.грн., матеріал Б - qб=7 тис.грн. і матеріал В - qв=9 тис.грн. Норма оборотних фондів для матеріалу А -  = 24 дні, матеріалу Б -  = 9 днів, матеріалу В - = 12 днів.
Тоді середньовиважена норма оборотних фондів у цілому за матеріалами становить
дня.
Щоденна витрата матеріалів дорівнює
qм = .
Норматив власних обігових коштів визначається за вищенаведеною формулою
Нм = 233·13,9=3238,7 грн.
Приклади по нормуванню незавершеного виробництва і готової продукції наведені в спеціальних нормативних документах.
 
Подробиці
Процес визначення потреби підприємства в оборотних коштах можна продемонструвати на конкретному прикладі. Зазначена величина розраховується для засобів, вкладених у виробничі запаси (сировина, матеріали тощо), незавершене виробництво, готову продукцію, витрати, пов’язані з фірмовим обслуговуванням, грошові кошти в касі, перекази протягом часу з моменту інкасації виручки до моменту надходження її на розрахунковий рахунок, інші активи (малоцінні і швидкозношувальні предмети, тара з товаром і порожня, витрати майбутніх періодів).
 
Приклад 2
Визначимо норматив (потребу) обігових коштів для виробничих запасів, якщо відомі такі дані:
витрата сировини і матеріалів за квартал, тис. грн. – 22500;
кількість днів у кварталі – 90;
одноденна витрата сировини і матеріалів, тис. грн. – 22500/90=250;
норма запасу, днів – 32.
Потреба в обігових коштах для сировини і матеріалів визначається шляхом множення їх одноденної витрати на норму в днях. Вона як і всі інші норми визначається господарським суб'єктом самостійно.
Потреба (норматив) в обігових коштах для сировини і допоміжних матеріалів (виробничих запасів) – 250 · 32 = = 8000 тис. грн.
 
Приклад 3
Визначимо норматив (потребу) оборотних коштів для незавершеного виробництва, якщо маємо такі дані:
випуск продукції за собівартістю протягом кварталу, тис. грн. – 16200;
одноденний випуск продукції за собівартістю, тис.грн. –180;
Норма незавершеного виробництва, днів – 5.
Потреба в обігових коштах з незавершеного виробництва визначається множенням одноденного випуску продукції на норму незавершеного виробництва у днях.
Потреба (норматив) в обігових коштах з незавершеного виробництва – 180 · 5 = 900 тис. грн.
 
Приклад 4
Визначимо норматив (потребу) обігових коштів для готової продукції, якщо відомо, що:
норма запасу, днів – 3.
Потреба в обігових коштах з готової продукції визначається множенням одноденного випуску продукції за собівартістю (в даному прикладі становить 180 грн/день) на норму обігових коштів з готової продукції.
Потреба (норматив) в обігових коштах з готової продукції – 180 · 3 = 540 тис. грн.
 
Приклад 5
Визначимо норматив потреби в коштах, якщо відомо:
товарообіг за квартал, тис. грн. – 1800;
одноденний товарообіг, тис. грн. – 20;
норма запасу коштів, днів – 1.
Потреба в коштах визначається множенням одноденного товарообігу за продажними цінами на норму запасу коштів у днях.
Потреба в коштах – 20 · 1 = 20 тис. грн.
Потреба в оборотних коштах з інших матеріальних цінностей визначається методом прямих розрахунків або розрахунково-аналітичним методом і становить 980 тис. грн. Для зазначеного господарського суб'єкту нормативи з наведеними видами обігових коштів приймаються в розмірі їх потреби.
Користуючись розрахунками прикладів 2-5, можна визначити загальну потребу в обігових коштах або загальний норматив: 8000 + 900 + 540 + 20 + 980= = 10440 тис. грн.
 
Відомі три методи розрахунку нормативів обігових коштів:
1) аналітичний;
2) метод прямих розрахунків;
3) коефіцієнтний метод.
Аналітичний, чи дослідно-статистичний. метод базується на урахуванні існуючої практики організації виробництва, постачання та збуту. Його особливість полягає в тому, що при аналізі існуючих товарно-матеріальних цінностей корегуються їх фактичні запаси і виключаються надлишкові і непотрібні цінності.
Метод прямих розрахунків передбачає науково обґрунтований облік запасів з кожного елемента обігових коштів в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня підприємств з урахуванням усіх змін, що відбуваються в розвитку техніки і технології, в організації виробництва, транспортуванні товарно-матеріальних цінностей і в області розрахунків.
Коефіцієнтний метод передбачає внесення у вільний норматив попереднього періоду поправок у заплановані зміни обсягу виробництва, а також швидкості обігу коштів. Застосування диференціальних коефіцієнтів з окремих елементів обігових коштів доцільно у тому випадку, якщо нормативи інколи уточнюються шляхом прямих розрахунків (Економіка, 1999).




© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.