Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка підприємства - підручник

Тема 5. ПРИРОДНІ ФАКТОРИ

5.3. Економічні властивості природних факторів



Економічна наука оперує специфічним, властивим тільки їй термінологічним апаратом. При цьому кожне поняття, що використовується, має певне змістове навантаження, що характеризує властивості розглянутого предмета чи явища, його місце в системі економічних відносин. Найбільш суттєвим моментом є відношення до процесу формування вартості й прибутку. З урахуванням цього можна сформулювати основні економічні властивості природних факторів.
Природний капітал. Природні фактори можуть виконувати функції капіталу. Відповідно до енциклопедичного визначення: “Капітал – це: а) те, що здатне приносити дохід; б) ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг; в) вкладене у справу джерело функціонування у вигляді засобів виробництва” (Экономическая, 1999).
Природні фактори відповідають основним позиціям наведеного визначення, хоча і з певними зауваженнями. Дійсно, вся сукупність природних факторів, які використовуються у виробничому комплексі (інтегральний природний ресурс), так чи інакше приносить дохід тим економічним суб'єктам, що використовують природу в економічних цілях. А залучено у виробництво, як було показано вище, значну кількість матеріальних компонентів планети і практично всі властивості природного середовища: механічні, хімічні, фізичні, які людина навчилася використовувати (зокрема, клімат, гравітаційне поле Землі, її електромагнітне поле і т.д., і т.п.).
Засіб виробництва, предмет праці. Природні фактори можуть виступати у формі ресурсів, створених людьми для виробництва товарів і послуг. Зокрема, саме праця людини часто покладена в основу відтворення лісових угідь, сільськогосподарських земель, зрошувальних чи транспортних каналів, а іноді й інших природних об'єктів (озер, ландшафтних утворень, місць гніздування птахів та місць проживання тварин тощо), що можуть бути засобом виробництва товарів і послуг (в т.ч. транспортних, рекреаційних, туристичних). Говорячи про це, слід, однак, зазначити, що праця лише частково є джерелом відтворення зазначених природних факторів. Іншим джерелом є сама природа. Згадаємо, що відповідно до влучного визначення В. Петі, “праця – батько багатства, земля – його мати”. І, нарешті, немає сумніву, що природні фактори (наприклад, ліс, земля, надра) можуть бути у вигляді засобів виробництва чи джерела засобів виробництва.
Споживча вартість природних факторів визначається їхньою здатністю задовольняти якісь потреби людини, виконувати певні функції. З цією здатністю поєднується поняття “природних благ”. Під природними благами ми розуміємо фактори природного середовища, які здатні задовольняти фізіологічні, соціальні й економічні потреби людини, а також виконувати екологічні функції. Споживчу вартість природних благ покладено в основу бажання (у багатьох випадках воно обумовлено необхідністю) платити за природні фактори.
Властивості товару. Як відомо, товар – це об'єкт купівлі-продажу, ринкових відносин між продавцями і покупцями (див., наприклад, Экономическая, 1999). Факторам природного середовища притаманна здатність задовольняти потреби людини. Завдяки цьому вони можуть ініціювати бажання людини платити за це, отже, ставати об'єктом купівлі-продажу.
Можна назвати дві форми процесів купівлі-продажу, у яких можуть брати участь природні фактори:
1. Процеси прямої реалізації ринкових відносин; відбуваються тоді, коли об'єктом купівлі-продажу стає безпосередньо фактор природного середовища. Так, зокрема, продаються мінеральні ресурси, продукти лісу, моря, природна сировина для орнаментного мистецтва та ін.
2. Процеси опосередкованої реалізації ринкових відносин; відбуваються тоді, коли об'єктом купівлі-продажу стає не сам природний фактор, а виконувані ним функції, які опосередковуються в процесах продажу інших предметів і послуг.
 
Подробиці
Наприклад, такі природні блага, як сонячні промені і море не можуть бути, в принципі, об'єктом відносин власності (інакше кажучи, не можуть бути кимось привласнені). Отже, вони не можуть бути об'єктом купівлі-продажу. Однак для того щоб загоряти на березі і купатися в морі, потрібні певні умови: місце проживання недалеко від моря; ділянка берега, яка б забезпечувала необхідні умови прийняття сонячних ванн, підхід до моря і дно, зручне для купання в ньому; предмети, що полегшують відпочинок і оздоровлення (тенти від сонця, лежаки, душові, шезлонги та ін.); інфраструктура, що забезпечує нормальні умови життєдіяльності (їдальні, ресторани, магазини, туалети, транспортні послуги, санаторне обслуговування тощо); інфраструктура супутнього відпочинку (туристичні послуги, розваги та ін.); предмети особистого користування, необхідні для даного виду рекреації (купальні костюми, шорти, головні убори, сонцезахисні окуляри тощо).
Усі ці предмети і послуги, що є об'єктами купівлі-продажу, якраз і є тими товарами, через які здійснюється опосередкований продаж фізіологічних і соціальних функцій природних благ (у даному випадку сонячних променів і моря).
 
Теоретично опосередкована вартісна оцінка будь-якого природного блага може бути визначена через додатковий обсяг продажу і/або підвищений рівень цін на відповідний товар у порівнянні з аналогічними економічними показниками в тих місцях і в той час, де і коли відсутня підвищена потреба в зазначених природних благах. Сказане може бути виражено формулою
, (5.1)
де Воп – опосередкована вартісна оцінка певного природного блага;
Ппі, Пі – обсяг продажів i-го товару відповідно в умовах підвищеного попиту (викликаного потребою в природних благах) і за відсутності підвищеного попиту; Цпі, Ці – ціна на i-й товар відповідно в умовах підвищеного попиту і за відсутності такого;
n – кількість товарів (предметів і послуг), за допомогою яких може бути реалізована потреба в даних природних благах.
 
Мінова вартість, ціна. Природні фактори є специфічними елементами товарно-грошових відносин. З одного боку, вони – носії властивостей, які є звичайними для будь-яких елементів системи економічних відносин (наприклад, властивості товару). З іншого боку, особливості природних факторів (на чому ми вже зупинялися вище) істотно відрізняють їх від інших елементів економічної системи і суттєво обмежують дію традиційних елементів економічних властивостей.
До розряду традиційних економічних властивостей, які притаманні товарам, належать їх мінова вартість і ціна. Ці властивості мають і природні фактори, що беруть участь у процесі товарно-грошових відносин. Мінова вартість характеризує купівельну спроможність одного товару відносно іншого. Раніше на конкретному прикладі ми переконалися, що наша можливість задовольняти потреби в конкретних природних благах може бути прямо чи непрямо реалізована за певну суму грошей. Саме ця сума і є універсальним еквівалентом купівельної спроможності (мінової вартості) даного природного блага.
З міновою вартістю тісно пов'язана інша характеристика – ціна, під якою звичайно розуміють ту кількість благ (грошей), за яку продавець згодний продати, а покупець готовий купити одиницю товару (Райсберг и др., 1996).
Природно, що продавець прагне продати якнайдорожче. Мінімальний рівень ціни продавця (нижче від якого він не може знизити ціну) визначається витратами виробництва і доставки на ринок товару. У випадку, коли товаром є природні фактори (природні блага) – це витрати, пов'язані з відтворенням кількісних і якісних характеристик даного природного фактора, або витрати, необхідні для створення умов (зокрема, необхідної інфраструктури, допоміжних товарів і послуг), достатніх для задоволення потреб у даних природних благах.
Для такого специфічного товару, яким є природні фактори, значний вплив на ціну попиту справляє форма і ступінь мотивації потреби в даних природних благах. Саме вони визначають еластичність попиту і відповідно впливають на його ціну.
Аналіз факторів еластичності стосовно до природних благ дає змогу зробити ряд висновків.
Перше. Більшість природних благ, які виконують фізіологічні функції (наприклад, питна вода, повітря для дихання, необхідні продукти харчування та ін.), практично не мають благ-замінників. Саме вони в обсягах, необхідних для виконання зазначених функцій, становлять (чи мають становити) предмети нееластичного попиту.
Друге. Незамінність даного виду природних благ для фізіологічних потреб населення не означає їхньої незамінності в економічних системах. Тут вони можуть вважатися за такі, що можуть бути замінені (наприклад, водомісткі технології можуть бути замінені на рециркуляційні технології, а водоємні товари і послуги – на неводомісткі).
Третє. Ступінь нееластичності попиту (інакше кажучи, готовність людини платити, навіть незважаючи на підвищення ціни) на природні блага, які виконують соціальні функції (тобто формують особистісні якості людини), виявиться тим вищий, чим глибше буде усвідомлене значення цих функцій у житті людини або в розвитку його дітей. У даному випадку мова йде про предмети і послуги, що забезпечують інформаційний контакт людини з цілісними природними системами.
Неможливість “всеосяжного” застосування ринкових інструментів регулювання стосовно вищезгаданих природних благ не виключає їх часткового використання в тих сферах господарювання, де це можливо. Зокрема, ці міри добре “вирішують” проблеми зниження матеріаломісткості й енергоємності (а отже, значною мірою і природоємності) продукції.




© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.