Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка підприємства - підручник

Тема 5. ПРИРОДНІ ФАКТОРИ

5.4. Економічний механізм регулювання використання  природних факторів



Основу регулювання використання природних факторів становить економічний механізм. Він є складною системою засобів впливу на інтереси економічних суб'єктів.

Його основними компонентами є:

правові основи здійснення економічної діяльності (права, обов'язки, ліцензії, обмеження, процедури тощо);

система відносин власності на основні засоби виробництва;

організаційна структура економіки, тобто система формальних і неформальних організаційних зв'язків, що формує реальні економічні відносини між господарськими суб'єктами, ці зв'язки можуть реалізовуватися як по вертикалі (реалізація власного впливу), так і по горизонталі (взаємодія між суміжними економічним суб'єктами, а також тих, які виникають внаслідок організаційної діяльності територіальних адміністративних органів);

система суспільних інститутів (традиції, моральні засади, порядки, релігійні звичаї, духовні цінності тощо), що формують соціально-інформаційне поле економічної активності;

економічні інструменти.

Під економічними інструментами розуміються засоби (заходи, методи, важелі) впливу на фінансовий стан економічних суб'єктів.

Еколого-економічні інструменти використовуються з метою орієнтації діяльності економічних суб'єктів у екологічно сприятливому напрямку. З певною умовністю можна визначити основні форми використання еколого-економічних інструментів (рис. 5.2) (докладніше див.: Мельник, 2002).

Ключова роль економічних інструментів у системі товарно-грошових відносин обумовлена тим, що саме через них передається вплив на головні спонукальні мотиви діяльності господарських об'єктів – їх економічні інтереси. Економічні інструменти умовно можуть бути диференційовані на три взаємозалежні і взаємообумовлені групи: ціни за ресурси, економічні вигоди, перерозподільні платежі/виплати.

1. Ціни за ресурси. У широкому розумінні ціна – це кількість благ (зокрема, грошей, товарів, послуг), яку повинен заплатити економічний суб'єкт за право використовувати певний товар (природний ресурс/благо, предмет, послугу) або володіти ним.

У контексті розглянутої екологічної тематики до умовної групи цін за ресурси можна віднести широкий спектр різних за формою економічних показників: ціна за сировину, матеріали, енергію; платежі за право користуватися землею, водою, лісом та іншими природними ресурсами; платежі за використання асиміляційного потенціалу екосистем (плата за забруднення); орендна плата за використання основних фондів (у тому числі природоохоронної спрямованості); ціна за трудові фактори (зарплата, нарахування на зарплату); ціна за використання фінансових ресурсів (дисконтна ставка національного банку, процентна ставка комерційних банків, виплати за позиками та ін.).

Основна функція ціни за ресурс в системі товарно-грошових відносин – обмежувальна. Адже обсяг коштів, за які споживач ресурсів (він же потенційний виробник інших ресурсів) може їх отримувати, завжди обмежений. Це лімітує можливості придбання ресурсів.

2. Економічні вигоди. Під економічною вигодою (від використання чи застосування будь-чого) звичайно розуміють додатковий дохід (прибуток) чи одержання певних переваг, які можуть бути втілені в додатковий дохід (прибуток).

Економічна вигода від використання природних благ формується під впливом трьох основних груп факторів. Перша визначається внутрішньою ефективністю господарювання економічного суб'єкта, що використовує природні блага, тобто його вмінням одержати максимум вигоди від використання цих благ. Друга група факторів обумовлена властивостями даного природного блага, тобто його кількісними і якісними характеристиками. Третя група визначається зовнішніми умовами економічного середовища, в якій здійснює свою діяльність даний суб'єкт господарювання: цінами за використані первинні ресурси (матеріальні, енергетичні, фінансові), можливостями встановлення цін на свою власну продукцію, системою формальних і неформальних перерозподільних механізмів та інструментів (податків, платежів, знижок, пільг, хабарів, рекету) тощо.

Основна функція економічних вигод у системі товарно-грошових відносин – мотиваційна. Саме одержання прибутку є рушійною силою здійснення будь-якого виду господарської діяльності.

3. Перерозподільні платежі/виплати. Це система вилучення частини доходів у одних економічних суб'єктів для передачі іншим економічним суб'єктам. Юридичний механізм перерозподілу може ґрунтуватися на законодавчих актах (так, зокрема, функціонують системи оподатковування і платежів), на формалізованих двосторонніх угодах (наприклад, між власником і орендарем землі, за що останній виплачує ренту) або на добровільній (однобічній) основі (зокрема, спонсорські пожертвування на екологічні або соціальні цілі).

Можна говорити, що в контексті розглянутої економічної тематики перерозподільні платежі/виплати виконують функції еколого-економічної й еколого-соціальної корекції.

Еколого-економічні інструменти приводяться в дію за допомогою еколого-економічних ставок.

Еколого-економічні ставки – це питомі економічні показники (тарифи, частки, процентні нормативи та ін.), що враховують дію або вплив екологічних факторів та забезпечують реалізацію економічних інструментів (системи цін і платежів, умов одержання прибутку та ін.).

Еколого-економічні оцінки – це  види  економічних показників, що характеризують зміну параметрів господарської діяльності економічних суб'єктів (витрати, доходи або їх зміни), у відповідь на процеси використання природних благ та/чи впливу на компоненти середовища.

Накреслилися дві групи економічних оцінок природних факторів: перша (умовно оцінки ресурсів) характеризує економічні результати використання природних ресурсів, друга (умовно оцінки середовища) відбиває економічні наслідки впливу на навколишнє природне середовище. Часто за оцінки середовища застосовують показники економічного збитку від забруднення або порушення природного середовища.

При уважному вивченні стає очевидною єдність економічної природи цих двох груп показників. Адже і саме поняття середовище, виходячи з концепції інтегрального ресурсу, вміщує комплекс природних ресурсів, які, крім економічних функцій, виконують стосовно людини екологічні і соціальні функції. Отже, поняття оцінки ресурсу й оцінки середовища умовні, як і самі поняття ресурс і середовище.

Оцінки ресурсів і оцінки середовища складають методичну основу, на якій може бути сформована система базових показників для економічних оцінок факторів природного середовища (табл. 5.2). Завдяки цьому залежно від специфіки економічної сфери використання може бути отриманий цілий спектр еколого-економічних оцінок, що розрізняються за формою, але мають єдину методичну основу.

Критеріальна розрахункова база ставок. Критерії для розрахунку ставок еколого-економічних інструментів безпосередньо пов'язані з методичними підходами до встановлення ставок. Виходячи з вищерозглянутих положень, за основу критеріальної бази еколого-економічних інструментів можуть використовуватися дві основні групи показників:

 

Таблиця 5.2. Види базових показників, що можуть бути покладені в основу економічних оцінок природних факторів

Базовий економічний

показник

Коментар. Приклад

1

2

1. Витрати на відтворення природних ресурсів

Витрати повного циклу геологорозвідувальних робіт і видобування корисних копалин, враховуючи рекультивацію порушених земель внаслідок видобування земель; витрати з освоєння цілинних земель (вирубка лісів, осушення боліт та ін.).

2. Витрати на підтримку стану відтворених природних ресурсів (екосистем)

Витрати на підтримку родючості ґрунтів (внесення необхідних речовин для компенсації тих, що виносяться разом із врожаєм; вартість моніторингу ґрунтів, сухої меліорації); витрати з моніторингу та профілактичного очищення дна і берегів рік; витрати з моніторингу і санітарного вирубування у лісі; витрати з утримання заповідників, заказників, національних парків та ін.

3. Витрати на запобігання екологічного порушення (забруднення) природних ресурсів

Вартість очисних споруд для запобігання забруднення атмосфери і води; вартість полігонів для поховання відходів; витрати з терасування чи обваловування схилів земельних ділянок, зміцнення берегів рік і морів тощо.

 


 

Продовження табл. 5.2

1

2

4. Витрати на заміщення втраченої вигоди, що виникла через екологічне порушення

Витрати на освоєння нових земель замість втрачених, додаткові витрати (мінеральні добрива, додаткові роботи) на збереження нормального врожаю на забруднених землях; вартість с/г продукції, яку доводиться закуповувати за кордоном, щоб відшкодувати втрати та ін.

5. Витрати з ліквідації наслідків екодеструктивної діяльності

Вартість робіт з дезактивації забрудненої території; витрати з рекультивації порушених земель; вартість осушення підтоплених територій; вартість лікування захворілих внаслідок забруднення навколишнього середовища та ін.

6. Рента (дохід, прибуток) від використання природних факторів

Ринкова ціна корисних копалин; дохід від курортів, екотуризму; дохід від продажу мисливських ліцензій

7. Непрямі вигоди від використання природних благ

Економічна ефективність оздоровлення (підвищення продуктивності, зниження захворюваності) громадян; додаткові доходи сфери послуг, пов'язані з обслуговуванням курортників чи екотуристів

8. Економічний збиток від порушення (забруднення) природних факторів

Втрати врожаю; втрати, пов'язані з додатковою захворюваністю; збиток від підвищеного зношення основних фондів; втрати лісового господарства від зниження приросту деревини, усихання дерев; зниження доходів від курортників і екотуризму та ін.

 


 

Продовження табл. 5.2

1

2

9. Втрачена вигода від втрати якості факторів природного середовища

Зниження непрямих доходів (наприклад, податкових надходжень) від напливу туристів у  країну чи експортного потенціалу регіону (країни) через зниження екологічної привабливості продукції (продукти харчування, лікарські рослини та ін.)

10. Втрачена вигода, пов'язана з необхідністю консервації природних об'єктів

Зниження темпів економічного зростання (ВВП) внаслідок екологічних обмежень, наприклад, стримування індустріального розвитку в Латинській Америці заради збереження тропічних лісів; або в північних областях України заради збереження боліт, що живлять ріки

11. Витрати, які готове понести суспільство за збереження недоторканої природи

Наприклад, величина субсидій, платежів, що готові платити регіони чи країни-донори за збереження у їх сусідів природних об'єктів (наприклад, за збереження тропічних лісів Бразилії); плата, яку готова платити одна територіальна одиниця іншій за складування відходів; різниця в ціні за житло, яку готові платити люди, щоб жити в екологічно привабливих районах (тиша, зелень, водойма) у порівнянні з екологічно несприятливими

12. Ціна, яку готове взяти суспільство (чи окремі люди) за згоду жити в екологічно несприятливому середовищі

Плата, яку готові одержати жителі населених пунктів (виплати населенню, створення об'єктів інфраструктури) за згоду взяти по сусідству екологічно несприятливий об'єкт (полігон відходів, АЕС, аеропорт та ін.); різниця в ціні (знижка), заради якої жителі готові жити в зашумлених чи забруднених районах

 

1) суто економічні показники: а) ті, що відбивають економічний стан господарських суб'єктів (зокрема, платоспроможність підприємств); б) ті, що характеризують можливе поводження суб'єкта у відповідь на зміну будь-яких параметрів системи (цін, ставок податків, платежів тощо). До останнього виду показників належать, зокрема, еластичність господарської діяльності у відповідь на зміни зазначених параметрів, вибраних базовими для реалізації екологічної політики держави або регіону. Зокрема, завдяки деяким податковим або кредитним пільгам (або, навпаки, підвищеним жорсткостям) можна істотно впливати на поводження підприємства, орієнтуючи його в екологічно сприятливому напрямку. На підставі цього можуть бути сформульовані пріоритетні напрямки підтримки економічних суб'єктів;

2) еколого-економічні оцінки, що характеризують економічні показники господарських суб'єктів, пов'язані з використанням природних факторів чи зі зміною стану природного середовища. Окремі види еколого-економічних оцінок можуть розраховуватися на основі: а) витрат на відтворення природних факторів; б) вигод (прибутку, доходу), які отримуються завдяки використанню природних факторів; в) економічного збитку від погіршення якості природних факторів (прямі збитки, витрати на компенсацію втрат, упущена вигода тощо); г) економічних ефектів від поліпшення якості природних факторів.

Таким чином, природні фактори відіграють надзвичайно важливу роль у житті сучасного суспільства, виконуючи чотири ключових функції: фізіологічну (відтворення людини як біологічного виду); соціальну (відтворення людини як особистості); економічну (відтворення людини як трудового ресурсу і забезпечення виробничої діяльності); екологічну (підтримка екологічної рівноваги в природі). Реальна потреба у виконанні зазначених функцій покладена в основу виникнення об'єктивних потреб у природних благах. Це зумовлює бажання людей платити за відтворення і споживання природних факторів і формує еколого-економічні відносини.

В економічній системі природні фактори можуть виступати в ролі таких елементів: джерел сировини або енергії; засобів виробництва; предметів праці; споживчих товарів. Діяльність будь-якого підприємства прямо чи побічно пов'язана з відтворенням або споживанням природних факторів. Таким чином, будь-які зв’язки підприємств  з природою мають економічний характер. Вони пов'язані або з витратами на відтворення природних факторів, або з одержанням вигоди від використання природних благ. Відповідно порушення якості природи сполучено зі збільшенням витрат підприємств або зі зниженням отримуваних вигод (економічними збитками).

Економічні відносини в природоохоронній сфері обумовлюють можливість реалізації економічних інструментів для стимулювання екологічно спрямованої діяльності.

За допомогою подібних інструментів система управління може впливати на економічні інтереси підприємства: або змінюючи його витрати (ціну ресурсу), або змінюючи величину отримуваних вигод. Для цього в економічній практиці використовують широкий спектр інструментів: податкові важелі, субсидії, дотації, платежі, виплати, штрафи, кредитні та страхові механізми тощо.

В Україні реалізується концепція платного природокористування, що ґрунтується на системі зборів за використання природних ресурсів і вплив на природне середовище. Збори встановлені на такі види природних ресурсів: земельні, ресурси надр, водні, лісові, тваринного і рослинного світу, радіочастотний ресурс. Діють збори за такі види впливу на природне середовище: забруднення атмосфери (стаціонарними і пересувними джерелами); забруднення води; розміщення твердих відходів; збиток рослинам і тваринам; збиток природно-заповідному фонду; аварійне забруднення середовища (Мельник, 2002; Довідник, 2000; Данилишин та ін., 1999).





© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.