Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка підприємства - підручник

Тема 6. ІНФОРМАЦІЙНІ ФАКТОРИ

6.1. Поняття інформації



Інформація є однією з найбільш складних природничонаукових і філософських категорій. Фактично до осмислення її як фундаментальної природної сутності людство прийшло тільки у середині ХХ століття. До цього термін «інформація» належав тільки до процесів, що відбуваються у суспільстві.

Початковий зміст цього поняття – відомості, повідомлення, нові знання. У 20-ті роки ХХ сторіччя були перші спроби виміряти кількість інформації. Виявилося, що чим менш ймовірна подія, про яку йдеться в повідомленні, тим більше інформації вона несе (хоча залежність і не має лінійного характеру). Отже, інформацією стають ті повідомлення, що знімають невизначеність, яка існувала до їх отримання. Англійці жартували, що повідомлення «завтра буде дощ» практично не несе інформації, тому що має майже стовідсоткову ймовірність. Якщо існує однакова вірогідність двох можливих варіантів виникнення певної події (наприклад: «буде дощ» і «не буде дощу»), то повідомлення про кожен з них несе одиницю інформації, що називається бітом. Таке визначення інформації, безумовно, сформувалося на основі антропоцентричного підходу, тому що «приймачем», або споживачем повідомлення, однозначно припускається людина (Цымбал, 1977).

Значно ширше поняття інформації як форми відображення. Якщо в предметі відбуваються зміни, які відображають вплив іншого предмета або сили природи, то можна сказати, що перший предмет стає носієм інформації про другий предмет або природне явище. Так, скелі «записують» інформацію про хвилі, які розбиваються об них, або вітри, які століттями їх обточують; пісок або сніг довго «пам'ятають» інформацію про тварин, які по них пройшли; земля «консервує» і зберігає «пам'ять» про геологічні і навіть суспільні процеси, що відбуваються на її поверхні. Здатність предметів і явищ відображати інформацію використовується людиною для її передачі або фіксації (закріплення). У даному трактуванні вже вдалося позбутися антропоцентричного тлумачення терміна. Інформацію-відображення може «приймати» не тільки людина. Усі представники тваринного і рослинного світу сприймають інформацію про явища, що відбуваються в природі навколо них, і навіть про ті, які можуть статися в майбутньому. Це створює можливості корегування своєї поведінки.

Однак реальний зміст інформації ширший і від терміна «відображення». Адже відображення – це щось вторинне. А хіба не володіють споконвічно інформацією тіла і сили природи?

З розвитком кібернетики формуються нові підходи до трактування інформації на основі категорії відмінності (різниці) (Урсул, 1971). Інакше кажучи, інформація – це щось, що передає відмінні ознаки природних об'єктів (предметів, процесів, явищ) у просторі і часі, за допомогою яких вони можуть відрізнятися один від одного.

Очевидно, що, чим різноманітніше явище природи, тим більшим набором характерних ознак воно може бути описане. Не випадково з цим пов'язане ще одне поняття інформаціїступінь різноманітності в об'єктах і процесах природи (Экоинформатика, 1992).

Цікавий підхід до визначення інформації зустрічаємо у О.А. Борисенка Для нього предтечею інформації є абсолютні обмеження («обмеження обмежень»). Взаємодіючи з абсолютним рухом («рухом руху») вони утворюють інформацію (Борисенко, 2000; Борисенко, 2001). Отже, можна зробити висновок, що вихідною фундаментальною основою інформації є обмеження руху, або ступені свободи матеріальних об'єктів.

Значний внесок у формування поняття інформації як фундаментального природного фактору вніс радянський вчений Н.Ф. Реймерс. У 60-ті роки він запропонував трактувати інформацію як «один з найважливіших природних ресурсів і одночасно суспільне надбання, оскільки весь розвиток людства – результат засвоєння й оброблення інформації, яка отримується з навколишнього середовища і накопичується суспільством» (Реймерс, 1990). Хоча в цьому визначенні і залишається відкритим питання про сутність самої інформації.

На основі фундаментальних знань в області генетики, накопичених більш ніж за віковий період, протягом останніх десятиліть ХХ століття людство підійшло до усвідомлення інформації як нематеріальної реальності, що є керуючим фактором, своєрідною програмою дій для матеріальних природних і соціальних систем. Усе в світі – від найдрібних клітин до космічних об'єктів – розвивається і рухається відповідно до чітких інформаційних програм, сутність яких людина усвідомлює, відкриваючи закони природи, чи то стосовно генетичного коду, чи порядку руху сузір’їв. Отже, можна стверджувати, що нематеріальна інформація керує матеріальним світом.

 Можливо, саме символічний образ інформації відображений у Біблії: «Спочатку було Слово»... (Івана, 1,1-5). Адже в грецькій мові, з якої на більшість європейських мов була переведена Біблія, «логос», крім значення «слово», має й інші значення, зокрема, «сенс» або «задум».

Усі охарактеризовані підходи до визначення інформації, швидше за все, є різними гранями такого складного і багатопланового природного явища, як інформаційна реальність. Лише спробувавши зрозуміти, яким чином усі ці грані взаємозв’язані одна з одною, ми зможемо наблизитися до формування більш-менш суцільної картини змісту інформації з тих її мозаїчних фрагментів, які здаються окремими розрізненими частинами.

Перш ніж сформулювати визначення інформації, позначимо її принципові властивості.

Перше. Інформація – це те, що визначає (ідентифікує) ознаки предметів і явищ у просторі і часі. Дійсно, чим відрізняється один об'єкт (предмет, процес або явище) від іншого? Набором своїх параметрів у просторі і часі, тобто своїми просторовими характеристиками (структура, внутрішні зв'язки) і здатністю змінюватися або не змінюватися в часі (динаміка внутрішніх процесів, характер внутрішніх протиріч, тенденцій тощо). Що таке просторово-часові характеристики предмета? Це його форма, агрегатний стан (твердий, рідкий, газоподібний, плазмовий), різні фізико-хімічні властивості (твердість, пластичність, теплопровідність, спектральні особливості, електропровідність, електромагнітні параметри тощо). Усі ці властивості визначаються різною здатністю предметів змінювати (не змінювати) свій стан (просторову структуру, температуру, інші фізичні параметри) у просторі і часі. Цим, зокрема, обумовлені підходи до визначення інформації на основі категорії відмінності (зміна у просторі-часі) і програми дій (зміна в часі).

Друге. За допомогою чого створюється просторово-часові відмінні ознаки об'єктів (предметів, процесів, явищ) у природі? За допомогою різниці в наборі ступенів вільності у різних об'єктах (системах), тобто їх можливості змінювати свій стан або реалізовувати свої можливості здійснювати різні форми руху. Ступені вільності, або обмеження, і є тим, що в поєднанні з абсолютною потенцією до руху формує такі природні сутності, як матерія, простір, час, закони природи.

Третє. Яка природа інформаційної реальності? Інформація нематеріальна. Її не можна віднести до категорії об'єктивної реальності. У цьому плані вона, швидше, могла б бути названа «віртуальною», тобто можливою реальністю. Інформація – це те, що не є матерією, але формує матеріальні сутності – об'єктивної реальності: предмети і явища природи.

Четверте. Хоча інформація нематеріальна, вона не може проявитися без матеріальної сутності, яка є носієм пам'яті, тобто засобом фіксації, накопичення і відтворення інформації.

З урахуванням вищевикладеного сформулюємо визначення, що вміщує зазначені властивості інформаційної реальності.

Інформаціяце природна реальність, що несе в собі характерні ознаки предметів і явищ природи, які виявляються в просторі і часі.

Саме цю природну реальність намагаються передати люди у своїх повідомленнях і сприймають об'єкти матеріального світу, відбиваючи вплив тіл і сил природи. Саме ця природна реальність формує відмінність одних явищ від інших і, отже, служить мірою різноманітності в природі. Саме ця природна реальність є своєрідною програмою розвитку природних і суспільних процесів. І саме цю природну реальність намагаються осягти люди, щоб внести усвідомленість і доцільність у цей розвиток.





© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.