Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка підприємства - підручник

Тема 6. ІНФОРМАЦІЙНІ ФАКТОРИ

6.2. Форми і функції інформації



Тільки тому, що теорія інформації є новою наукою (перше визначення було дане лише на початку 50-х років XX сторіччя), ми не можемо поки-що побачити того різноманіття її форм і проявів, яке вже вміємо розрізняти в речовинно-енергетичному, тобто матеріальному, світі.

Складність вивчення інформації полягає в її «безтілесності» і неможливості відчути органами чуттів. Те, що ми відчуваємо (бачимо, чуємо), гадаючи, що відчуваємо інформацію (газети, книги, дискети), – лише її матеріальні носії, тобто об'єкти матеріального світу.

«Безтілесна», нематеріальна, а тому абстрактна сутність інформації обумовлює складності її вивчення.

«Відчуття» матеріально-енергетичного світу дає можливість людству «розгледіти» різноманітні елементи і форми його прояву, наприклад, складові частини речовин, хімічні елементи, переходи одних речовин в інші, агрегатні стани, форми енергії, види руху і т.ін. «Розгледівши» деталі, людина змогла все це назвати, створивши для всього цього термінологічну основу.

Швидше за все інформаційний світ не менш різноманітний. Колись людина побачить багатство його образів, вивчить їх, прокласифікує, вигадає назви різним проявам і властивостям цього світу.

Можна, мабуть, стверджувати, що еволюція природи – це розвиток чи трансформація матеріально-інформаційної сутності. Можна сказати й інакше: еволюція природи здійснювалася через трансформацію різних форм інформаційної сутності, тому що будь-яка матеріальна сутність – мікрочастинка, речовина, біологічний організм, людина або суспільна структура – це закріплена пам'яттю інформаційно впорядкована система руху матеріально-енергетичних потоків. Нарівні з тим, що названі сутності є цілком конкретними матеріальними об'єктами, інформаційні системи, що забезпечують їх стійке існування (функціонування), можна вважати певними формами інформаційної сутності.

 Таким чином, у процесі еволюції природа змогла пройти шлях від більш простих системних утворень матерії, що самоорганізується – мікрочастинок (які не такі вже і прості) – до найскладніших матеріально-інформаційних систем, що втілилися в людині і соціальних структурах (рис. 6.1).

Отже, інформаційна реальність, ймовірно маючи у своїй основі єдину сутнісну природу, розвилася в масштабах нашої Землі в складний різноманітний світ, де провідним виконавцем є людина, що діє в рамках суспільства.

Інформація виконує широкий спектр різних функцій, які забезпечують існування, взаємозв'язок і розвиток різних сутностей (об'єктів) матеріального світу.

Оперуючи звичними поняттями та аналогіями матеріального світу, спробуємо систематизувати основні функції інформаційних сутностей     (рис. 6.2).

1. Першооснова формування і структуризації матеріального світу з хаосу. Інформаційна сутність є фактично тією основою, що дала можливість сформуватися матеріальному світу. За одним із припущень (див. попередній параграф), предтечею інформації є первинні («абсолютні») обмеження, які, взаємодіючи з первинною потенцією енергії («абсолютним рухом»), утворюють спочатку необхідні умови існування матеріального світу (включаючи простір, час, фізичні закони світобудови), а потім і інші необхідні атрибути матеріальної природи: мікрочастинки, макроскопічні матеріальні об'єкти й інші структури.

2. Засіб регулювання в просторі і часі матеріально-енергетично-інформаційних систем. Інформація є тим провідним фактором, що визначає стан будь-якої системи, включаючи стан її динамічної рівноваги (гомеостаз), або вихід з даного стану. У регулюванні будь-яких матеріально-енергетичних потоків важливими є не тільки маса матеріальних факторів, але і їх інформаційний зміст. Зокрема, стан екосистеми залежить не просто від об’єму біомаси (енергії), яка прокачується через систему, але й від співвідношення певних біологічних видів. Більш того, велику роль відіграє генетична якість (тобто інформаційні властивості) біологічних ресурсів.

Чим складніше фізична або біологічна система, тим більшим запасом інформаційного різноманіття вона повинна володіти для стійкого, керованого стану.

3. Програма(и) саморозвитку матерії (засіб упорядкованості матеріальних систем у часі). Це той Сенс, Ідея, Порядок (послідовність подій), Креслення світобудови, Код, за якими розвивається природа: рухаються і змінюються космічні об'єкти, ростуть і розвиваються живі організми, людина і суспільство. У багатьох джерелах автори відзначають наявність у споконвічній природі не тільки Першопричини, але і Сенсу, Мети розвитку. У християнстві Бог – також і ціль буття (Христианство, т. 3, 1995).

З появою на Землі людини природі планети була подарована можливість самій створювати інформаційні програми-коди, свідомо управляючи своєю діяльністю. Подібні програми пройшли колосальну путь від примітивних планів, що регламентували перші трудові акти людини, до найскладніших автоматизованих програм, які керують унікальними технічними комплексами, реалізують процеси життєзабезпечення всієї людської цивілізації.

 

Приклад 1

«Проблема 2000 року» наочно продемонструвала ту роль, яку відіграють комп'ютерні програми в сучасному суспільстві. Збій тільки однієї цифри (!) може паралізувати життєво важливі вузли цілих країн: забезпечення водою, продуктами харчування, електроенергією; управління транспортом; зв'язком, банківською системою тощо.

Роль програм у сучасному суспільстві величезна. Розроблення і реалізація будь-якого проекту починається з його планування (до речі, самі проекти часто так і називаються програмами). Програми-плани пронизують діяльність будь-якого економічного суб'єкта – від маленького підприємства і родини до національної економіки. Фактично будь-який технологічний процес – це насамперед інформаційна програма. В більшості сучасних технічних пристроїв найважливішим блоком (і часто найбільш дорогим) є блок керування, тобто знов таки програма. До речі, в сучасних пральних машинах-автоматах ціна маленького електронного «блоку» управління становить ледь не половину вартості всієї машини.

 

Напередодні XXI століття програмний продукт перетворився в один з найбільш вигідних товарів, приносячи виробникам мільярдні прибутки. І його споживачі платять величезні гроші, розуміючи, що, тільки впровадивши найбільш прогресивні засоби виробництва, вони зможуть різко підвищити ефективність, що, у свою чергу, надзвичайно вигідно з екологічної точки зору .

А найближчим часом (в найближчому майбутньому) – вже реальною є технічна можливість створення штучного інтелекту і програм самовідтворення не тільки своїх аналогів, але й більш досконалих систем.

4. Інформаційні сутності, що утворюють автономні системи самоуправління і самовідтворення (біологічних організмів), а також їх суспільства (біоценози, екосистеми). Саме інформаційні системи перетворюють матеріально-енергетичну субстанцію в інформаційну сутність, яка діє, реагує й відчуває себе як єдиний організм. Ген, генетичний код, геном – от ті інформаційні одиниці, які визначають, у кінцевому рахунку, характер біологічного виду. Як відомо, а ні окремий живий організм, ні навіть цілий біологічний вид не здатні жити поза співіснуванням з іншими біологічними видами. Разом вони утворюють своєрідні інформаційні системні одиниці (біоценози, екосистеми), які виникали і розвивалися паралельно з розвитком самих біологічних видів.

5. Інформаційні сутності, які становлять особистісну систему людини, а також формують суспільні об'єднання. Якщо біологічний організм є матеріально-інформаційною істотою, то особистість (людина «соціо»), хоч і живе в матеріальному тілі, але є вже цілком інформаційною системою, яка споживає винятково інформаційні ресурси (факти, відчуття). Його продуктами також є інформаційні образи: реакції, емоції, знання, художні образи, ідеї, прийняті рішення, команди до дії тощо. Як біоорганізми не можуть існувати відокремлено, поза екосистемних співтовариств, так і людська особистість не може сформуватися ізольовано від суспільних утворень: соціальних (родини, асоціації, партії, країни, блоки тощо) і соціально-економічних (підприємства, корпорації, консорціуми, галузі, різні об'єднання виробників і споживачів). Реальна людина є симбіозом матеріальної (людина «біо») та інформаційної (людина «соціо») сутностей, або, за влучним виразом Декарта, «єднання душі і тіла». Відповідно матеріально-інформаційну природу мають усі перелічені суспільні утворення. Отже провідним фактором, що формує їх, є інформація.

 

Факти публікацій

• Доукінс (Dawkins, 1989) називає тонку структуру інформації, засновану на пам'яті людини, «мемом» («meme» – від «memory – пам'ять»). «Своєрідний бульйон людської культури» («The Soup of human culture») «зварений» з «мемів» («memes») ... Подібно до генів «меми» розрізняються своїми властивостями: довговічністю, продуктивністю, точністю відтворення при копіюванні тощо. Еволюція гена, створення мозку забезпечили середовище, де з'явилися перші «меми». Виникнувши один раз завдяки здатності до самовідтворення, меми сформували свій власний, більш швидкий вид еволюції.

• Фабер і Прупс (Faber and Proops, 1991) пішли ще далі. Вони описали формування своєрідних аналогів генотипів для фізичних систем і висунули постулат про «унікальний генотип» природної системи при розвитку в її лоні економічної системи, яка володіє власним аналогом геномів. Використовуючи вищенаведену термінологію Доукінса, аналог «економічного генотипу» можна назвати «мемоном» (memone). Економічні «мемони», робить висновок Й. Кьон (Kohn, 1996), здатні пристосовуватися до конкретних економічних умов (виробничих технологій, наявних ресурсів, споживчого капіталу на одиницю продукції, цін на товари, структури ринку тощо) подібно до того, як біологічні види пристосовуються (використовуючи свій потенціал) до місцевих біогеографічних умов шляхом часткового засвоєння і накопичення додаткової (найчастіше надлишкової, тобто такої, що не використовується) інформації.

 

І інформаційні ресурси, і інформаційні продукти можуть розглядатися як самостійні функції інформаційної сутності. У деяких джерелах (Иноземцев, 1999; Белл, 1999) ці дві інформаційні сутності розділяються термінологічно: перша називається інформацією, друга – знаннями.

6. Первинний ресурс інтелектуальної діяльності біологічних організмів і людини. Діяльність вищих живих організмів будується на випереджальному принципі. Скануючи (зчитуючи) інформацію (факти) із зовнішнього середовища своїми органами почуттів, біологічні організми прогнозують можливу картину подій, виходячи з якої будують свою поведінку.

7. Продукт інформаційної діяльності вищих біологічних організмів і людини. Інформаційна продукція біологічних організмів і людини надзвичайно різноманітна. У тварин, включаючи людину, вона починається з реакцій і емоцій, які обслуговують процеси життєдіяльності організму і забезпечують стан гомеостазу (рівноваги) і метаболізму (обмінних процесів).

Людина набуває здатність абстрактного мислення. Це означає, що вона може формувати інформаційні образи, відносно відірвані від реальної дійсності, тобто створювати «віртуальну реальність». Інформаційні образи, які вона генерує, виконують соціальні й економічні функції і відрізняються великим різноманіттям. Назвемо тільки деякі з них:

• емоції;

• знання;

• художні образи;

• ідеї;

• конструктивні принципи;

• технологічні рішення;

• прийняті рішення;

• команди до дії.

Таким чином, використовуючи термінологію матеріального виробництва, можна сказати, що інформаційна продукція може виступати у формі заготівки (наприклад, зібраних і проаналізованих фактів), напівфабрикатів (ідей), готових виробів (інформаційних послуг, наприклад, консультацій) або «інформаційних вузлів» (художніх зразків) і складних систем (технологічних рішень).

Згадані в пункті 3 програми (включаючи плани розробок і комп'ютерних програм) також є одним з різновидів інформаційної продукції. В розвинутих економічних системах будь-який продукт стає об'єктом купівлі-продажу. Інформаційна продукція не є в цьому винятком.

8. Комунікаційний засіб та інструмент інтеграції і дезінтеграції об'єктів існуючого світу. Здійснення чотирьох попередніх функцій стало реальним завдяки ще однієї функції інформації – комунікаційної. Об'єкти і суб'єкти підтримують один з одним інформаційний зв'язок. Інформація поєднує. Але вона за певних обставин може і роз'єднувати, створюючи нездоланні бар'єри страху, відчуженості, неприйняття.

 

Приклад 2

Усе існуюче на Землі: світло, колір, запахи, звуки, квіти, дерева, камені, хмари – здатне нести інформацію... і бути абеткою чиєїсь мови.

Але, звичайно, неперевершеною залишається людина: вона не тільки навчилася говорити, писати, читати (причому, навіть між рядками), але і здатна використовувати в ролі абетки практично будь-який предмет або явище: кивок головою, жест, погляд, звуки і навіть... «квітку у вікні другого поверху», яку так трагічно не помітив професор Плейшнер.

 

Інформація поєднує й інформація роз'єднує. Однак найчастіше інформація, роз'єднуючи, поєднує. Адже дивна єдність навколишнього світу можлива завдяки колосальній відмінності і різноманіттю складових його частин.

9. Засіб мотиваційного (енергетичного) впливу. За силою впливу (навіть через тисячі кілометрів і сотні років) слово можна порівняти з могутнім енергетичним імпульсом.

 

Вчені переконують

• Л.В. Гнатюк (Гнатюк, 1999), називаючи інформацію «знаком енергетичного впливу», говорить про деяке «гравітаційне поле» уособленої мови, «енергію тяжіння», про і-поле в людському суспільстві, яке притягує до себе ті структури, що несуть сенс, для яких інформація даного поля має значення.

«... Адже чим є наше духовне життя, як не постійним використанням тієї енергії, яку містять у собі думки? Я, який отримав у своє розпорядження думку, користуюсь її ритмікою, способом структурування, тобто тими енергетичними можливостями, яких у мене самого не було доти, поки я не став користуватися новою думкою як завершеним енергетичним утворенням» (Гнатюк, 1999).

 

10. Формування організаційного потенціалу упорядкованості суспільних структур. Дана функція співзвучна з програмною функцією (пункт 3). Однак на відміну від неї вона не передає імпульс розвитку, а тільки створює для нього необхідне інформаційне підґрунтя (умови для саморозвитку систем).

Можливими елементами формування організаційного потенціалу упорядкованості можуть бути етичні норми, устрої, традиції, вірування, звичаї, звички, смаки, заборони, стандарти, закони – все те, що в кінцевому рахунку формує стереотип поведінки даної соціальної групи або (якщо використовувати наведену вище термінологію – функція 5) її культурний (соціальний) інформаційний код.

Так, інформація відіграє величезну роль у регулюванні поведінки будь-якої матеріально-інформаційної системи. Однак (може бути, у тому і полягає мудрість природи!) вона не дозволяє вийти системі за межі відведених їй природою цілком матеріальних границь, завдяки чому вона і залишається завжди матеріально-інформаційною системою. Скажімо, на Землі завжди будуть існувати обмеження невтримної технічної фантазії людини і її невгамовного бажання змінити природу. Ці обмеження людина завжди носить із собою – адже її тіло здатне існувати тільки в дуже вузьких інтервалах властивостей цілком матеріального середовища.





© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.