Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка підприємства - підручник

Тема 7. НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ

7.1. Поняття й оцінка нематеріальних активів підприємства



На сучасному етапі розвитку ринкової економіки науково-технічний прогрес знаходить своє відображення в якісних змінах структури життєво необхідних ресурсів підприємства, відбувається підвищення ролі нематеріальних (інформаційних) активів підприємства.

Нематеріальні активи – це складова частина ресурсного потенціалу підприємства, для якої характерно: можливість приносити прибуток протягом тривалого періоду часу, відсутність матеріальної основи, складність визначення майбутнього прибутку, його використання.

Під нематеріальними активами розуміють об'єкти промислової та  інтелектуальної власності, а також інших аналогічних майнових прав, що визнаються об'єктом права власності конкретного підприємства (господарства).

Також нематеріальні активи можна визначити з точки зору теорії інформації як  нові відомості, що дозволяють поліпшити  виробничі процеси, зв'язані з перетворенням матеріальних ресурсів, енергії та самої інформації.

До найбільш розповсюджених нематеріальних активів відносять  права на об'єкти промислової власності, авторські права, права користування землею й іншими природними ресурсами, програмне забезпечення обчислювальної техніки, гудвіл (тобто ціна фірми, репутація фірми, добре ім'я фірми), товарні знаки, знаки обслуговування та т.ін.

До нематеріальних (інформаційних) активів підприємства входять: промислова власність, інтелектуальна власність, інші нематеріальні ресурси (Покропивний, 2000).

Промислова власність обумовлює виключні права на використання нематеріальних активів промислового призначення.  Вона включає: винаходи, промислові зразки, експериментальні моделі, що працюють,  товарні знаки, гудвіл.

Винахід – вирішення технологічного чи техніко-економічного завдання, виконання якого пов'язане із застосуванням інноваційних підходів. Технічне рішення повинне відрізнятися оригінальністю підходів і базуватися на використанні НОУ-ХАУ .

НОУ-ХАУ - технічні знання і практичний досвід технічного, комерційного, управлінського, фінансового й іншого характеру, що становлять комерційну цінність, застосовні у виробництві і професійній практиці та не забезпечені патентним захистом.

Патент – документ, що видається державою приватній особі (фірмі) і  забезпечує визнання за ним прав на виключне використання винаходу протягом установленого терміну. Патенти бувають деклараційні і звичайні. Деклараційний  патент на винахід видається за умови місцевої новизни винаходу на період до 6 років. Звичайний патент видається за умови світової новизни винаходу на термін до 20 років. 

Товарний знак – позначка, розміщена на товарі (на його упаковці) промисловими і торговими підприємствами для індивідуалізації товару і його виробника.

Ліцензія –  дозвіл на використання іншою особою чи організацією винаходу, технології, технічних завдань і виробничого досвіду, секретів виробництва, торгової марки, комерційної та іншої інформації протягом визначеного терміну за обумовлену угодою винагороду; спеціальний дозвіл, виданий компетентними державними органами на здійснення окремих видів діяльності.

Гудвіл – нематеріальний актив, вартість якого  визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства і його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт і послуг), нових технологій та ін.

 

Подробиці

Специфіка нематеріальних активів обумовила необхідність розроблення механізмів захисту промислової власності, стимулювання розвитку науки і науково-технічної діяльності в Україні, що одержало юридичне закріплення  в Законі України «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності», прийнятому Верховною Радою України 13 грудня 1991 року. Цим законом визначені п'ять основних аспектів суспільних відносин у сфері науково-технічного прогресу. Це, по-перше, роль держави в розвитку науки і техніки, використанні науково-технічних результатів для перетворення суспільного виробництва і задоволення потреб населення. По-друге, основні цілі, напрямки і принципи державної науково-технічної політики. По-третє, методи державного регулювання в науково-технічній сфері. По-четверте, повноваження державних органів у здійсненні науково-технічної політики і наслідків, п'ятий аспект визначає економічні і правові гарантії розвитку науково-технічної діяльності.

 

Ефективна система захисту інтелектуальної власності стає одним із визначних напрямків політики міжнародної інтеграції економіки  України.   17  листопада 1999 року Україна приєдналася до Паризької конвенції про охорону промислової власності, а 1 червня 2000 року ратифікувала Мадридську угоду про міжнародну класифікацію товарів і послуг. Незважаючи на безумовний прогрес у  створенні системи захисту інтелектуальної власності, внутрішнє законодавство не в повному обсязі забезпечує захист і стимулювання створення національної інтелектуальної власності.  

Інтелектуальна власність –    виключні права на використання  в комерційних цілях продукції творчої діяльності (літературних, художніх, наукових творів, винаходів, промислових зразків, товарних знаків та ін.) (Шемшученко, 1992).

 

Примітка

Уперше захист авторських прав в Україні одержав юридичне закріплення в Законі України «Про авторське право і суміжні права», прийнятому Верховною Радою України 23 грудня 1993 року. Цим законом визначаються визначення автора, аудіовізуального продукту, комп'ютерної програми і т.ін. У Законі розглядаються: об'єкти авторського права, виникнення і здійснення авторського права, дається поняття співавторства, розглядаються майнові і немайнові права авторів, можливості передачі права на авторську власність через ліцензування. Після приєднання України до міжнародних угод було переглянуто внутрішнє законодавство про охорону прав на винаходи й експериментальні моделі і прийнятий Закон України "Про охорону прав  на винаходи і корисні моделі" Верховною Радою України 1 липня 2000 року у новій редакції. Доцільність у цьому виникла в результаті розбіжностей окремих положень Закону і необхідності наближення процедури патентування винаходів і експериментальних моделей в Україні до міжнародних стандартів. Нова редакція Закону передбачає:

·          розширення об'єктів патентування;

·          визначення загальних правил напрямку міжнародних патентних заявок згідно з Договором про патентну кооперацію;

·          встановлення прав роботодавців на одержання патенту на винахід найманого робітника і регламентацію процедури патентування;

·          впровадження поняття деклараційного патенту на винахід.

 Подальшого розвитк система захисту авторських і суміжних прав набула  у Законі України  "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм", прийнятому Верховною Радою України 23 березня 2000 року. Закон встановлює адміністративну відповідальність за незаконне розповсюдження копій аудіовізуальних творів і фонограм. Відповідно до Закону роздрібна торгівля копіями аудіовізуальних творів  і фонограм дозволена тільки в спеціалізованих об'єктах роздрібної торгівлі.

 

Підприємства мають право купувати нематеріальні активи, одержувати їх безкоштовно або створювати самі. Підставою для запису на прихід  нематеріальних активів є документи, що ідентифікують ці активи. Вони повинні описувати сам об'єкт нематеріальних активів чи порядок їх використання, наприклад, опис рецептів, право користування землею, патент, свідоцтво, а також відображати його первісну вартість, термін корисного використання, норму зносу, підрозділ, у якому буде використовуватися  об'єкт, підписи посадових осіб, що прийняли об'єкт,  разом із додатком документів, у яких описується сам об'єкт нематеріальних активів чи порядок його використання. Крім цього, документ повинен підтверджувати ті чи інші майнові права підприємства.

Вартість нематеріальних активів оцінюється за сумою всіх фактичних витрат на придбання і приведення до стану готовності для використання. У випадку якщо нематеріальні активи вносяться учасником створеного підприємства, то вони оцінюються за світовими цінами.

Вартість нематеріальних активів відшкодовується шляхом включення у витрати діяльності (виробничої, комерційної) амортизаційних  відрахувань. Для амортизації використовується лінійний метод. Величина амортизації нематеріальних активів повинна визначатися щомісячно за нормами, які розраховуються, виходячи з початкової вартості і терміну їх корисного використання (але не більше) або терміну діяльності підприємства.

 

Подробиці

Норма зносу нематеріальних активів  визначається, виходячи з початковою вартості і встановленого терміну їх використання (але не більше десяти років) чи терміну діяльності підприємства і затверджується наказом керівника підприємства. Нарахування зносу починається з 1-го числа місяця, що йде за місяцем зарахування на баланс підприємства, чи по об'єктах, що вибули, закінчується з 1-го числа місяця, що йде за місяцем вибуття. Нарахування зносу за окремими об'єктах нематеріальних активів проводиться протягом терміну їх використання у межах початкової вартості. Не нараховується знос на ноу-хау, гудвіли фірми, знаки для товарів і послуг, вартість яких не зменшується в процесі їх використання.





© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.