Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Економіка підприємства - підручник

Тема 9. СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

9.3. Групування витрат за статтями калькуляції



Калькуляція (від лат. сalculatio – рахунок, підрахунок) – це поданий у табличній формі розрахунок витрат на виробництво і збут одиниці продукції (виробів, робіт, послуг) або групи однорідних видів продукції. Як і кошторис витрат, калькуляція складається в грошовій формі. На відміну від кошторису витрат калькуляційні статті групуються не за економічно однорідними елементами, а за сферами виробничої діяльності. Тому до калькуляційної статті можуть належати кілька економічно однорідних видів витрат (наприклад, матеріальні витрати, заробітна плата, амортизація).
Калькуляція є основою для визначення середніх витрат виробництва і реалізації одиниці продукції. На основі цієї величини формується на кожний вид продукції базова ціна підприємства.
Виробнича калькуляція містить у собі такі статті витрат:
1) сировину і матеріали;
2) купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;
3) зворотні відходи (вираховуються);
4) попутну продукцію (вираховується);
5) паливо й енергію на технологічні цілі;
6) основну заробітну плату основних виробничих робітників;
7) додаткову заробітну плату основних виробничих робітників;
8) відрахування на соціальні заходи;
9) витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
10) загальновиробничі витрати;
11) втрати внаслідок технічно неминучого браку;
12) інші виробничі витрати.
Крім наведених витрат виробничої собівартості при формуванні ціни важливо враховувати такі статті витрат:
а) адміністративні витрати;
б) витрати на збут;
в) інші операційні витрати.
У наведену вище типову номенклатуру статей калькуляції можуть вноситися зміни з урахуванням особливостей техніки, технології й організації виробництва відповідної галузі, питомої ваги окремих видів витрат у ­собівартості продукції, а також поєднуватися кілька типових статей калькуляції в одну або виділятися з однієї типової статті кілька статей калькуляції.
Розрізняють такі види калькуляції:
1) планову, яка визначає середню собівартість на черговий плановий період (рік, квартал) і використовується для встановлення оптових цін, що базуються на прогресивних нормах витрат робочого часу, матеріалів, електроенергії й інших витрат;
2) нормативну, яка є різновидом планової і розраховується на усі види виробів виробничої програми, виходячи з реально досяжних в умовах діяльності підприємства найбільш прогресивних норм і нормативів, можливостей використання найбільш сучасних технологічних процесів, прогресивних видів сировини, матеріалів тощо. Нормативна калькуляція використовується в практиці управління виробництвом як своєрідний еталон, порівняння з яким дає можливість виявити наявні розбіжності між нормативною та плановою калькуляцією і намітити шляхи наближення останньої до цього еталона;
3) звітну, яка складається за фактичними даними бухгалтерського обліку виробничих витрат;
4) кошторисну калькуляцію, що розробляється на заново освоювані види продукції або на продукцію, не передбачену планом (Мокий и др., 2000).
Подробиці
Відповідно до методичних рекомендацій щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості в зазначені статті калькуляції включаються такі види витрат (наводиться в скороченому вигляді):
1 Стаття «Сировина та матеріали» включає вартість:
• сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, утворюючи її основу, або є необхідними компонентами при виготовленні продукції (робіт, послуг);
• допоміжних матеріалів, що використовуються при виготовленні продукції (робіт, послуг) та для сприяння виробничому процесу, для пакування продукції (якщо пакування відповідно до встановленого технологічного процесу проводиться у процесі виробництва продукції до здавання її на склад готової продукції);
• малоцінних та швидкозношувальних предметів, строк експлуатації яких менший від одного року (або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року), які використовуються в процесі виробництва продукції.
2 Стаття «Купівельні комплектуючі вироби…» включає вартість:
• купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що підлягають монтажу або додатковій обробці на даному підприємстві;
• робіт і послуг виробничого характеру, що виконуються сторонніми підприємствами або ­структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності.
3 «Зворотні відходи» відбивають вартість зворотних відходів, що відраховується із загальної суми матеріальних витрат, віднесених на собівартість продукції.
4 «Попутна продукція» (вираховується) вміщує вартість супутньої продукції, отриманої одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначається для подальшого перероблення або продажу стороннім підприємствам.
Попутна продукція окремо не калькулюється. Її вартість, обчислена за визначеними цінами, вираховується із собівартості основної продукції.
Сума наведених витрат становить виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).
Крім вищенаведених витрат існують витрати, що не включаються у виробничу собівартість, але враховуються при формуванні ціни продукції. Це адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
а) «Адміністративні витрати» вміщують:
• витрати, пов'язані з управлінням підприємства;
• витрати на службові відрядження в межах, передбачених законодавством;
• витрати на пожежну і сторожову охорону;
• поточні витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією фондів природоохоронного призначення, платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів і інших небезпечних речовин у межах лімітів;
• витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;
• витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад;
• витрати на сплату відсотків за фінансові кредити, а також відсотків за товарні і комерційні кредити; витрати, пов'язані зі сплатою відсотків за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг);
• витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків і інших кредитно-фінансових установ;
• податки, відрахування;
б) «Витрати на збут» вміщують витрати на реалізацію продукції, зокрема:
• на компенсацію складських, вантажно-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхових витрат постачальника, що включаються в ціну продукції відповідно до базису постачання, передбачених угодою сторін;
• на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових і посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається в ціну продукції відповідно до базису постачання, передбачених угодою сторін;
• на сплату експортного (вивізного) мита і митних зборів;
• на рекламу і передпродажну підготовку товарів.
в) «Інші витрати операційної діяльності» вміщують (Положення, 2001):
• витрати на наукові дослідження;
• суму безнадійної дебіторської заборгованості;
• собівартість реалізованих виробничих запасів;
• штрафи, пені, недоутримки тощо.
Суму виробничої собівартості й адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат можна умовно назвати повною собівартістю.
5 «Паливо й енергія на технологічні цілі» включає витрати на всі види палива й енергії (як отримані від сторонніх підприємств і організацій, так і виготовлені самим підприємством), безпосередньо використані в технологічному процесі виробництва ­продукції.
6 «Основна заробітна плата…» включає витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників, безпосередньо зайнятих виробництвом продукції.
7 «Додаткова заробітна плата…» включає витрати на виплату основним робітникам підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за роботу понад установлених норм, за трудові досягнення і винахідливість, за особливі умови праці. Враховуються доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
8 «Відрахування на соціальні заходи» вміщують відрахування від суми основної і додаткової зарплати за встановленими ставками:
• на обов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням дитини і похованням (2,9%) (Закон, 2002);
• на державне (обов'язкове) страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що викликали втрату працездатності. Страхові тарифи встановлюються в розмірі від 0,2 до 13,8 відсотка залежно від класу професійного ризику виробництва. (Наприклад, підприємства машинобудування належать до 15-го класу небезпеки, і страховий тариф відповідно становить 2,55%; підприємства харчової промисловості мають відповідно 10-й клас і 1,3%);
• на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (у пенсійний фонд), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування (32%);
• на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (1,9%) (з 1.03.03 р.).
9 «Витрати на утримання і експлуатацію устаткування» вміщують:
• витрати на повне відновлення основних виробничих фондів і капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань;
• суму сплачених орендарем відсотків (винагороди) за використання наданих в оперативну і фінансову оренду основних фондів технологічного призначення;
• витрати на проведення поточного ремонту, технічного огляду і технічне обслуговування устаткування, у тому числі, взятого в тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком його реконструкції і модернізації;
• витрати на утримання цехових транспортних засобів;
• знос малоцінних необоротних матеріальних активів;
• інші витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією устаткування (зарплата допоміжного персоналу, витрати на електроенергію тощо).
10 «Загальновиробничі витрати» вміщують:
• витрати, пов'язані з управлінням цеху;
• витрати на службові відрядження в межах норм, передбачених законодавством;
• амортизаційні відрахування від вартості основних виробничих фондів загальноцехового призначення;
• суму сплачених орендарем відсотків (винагороди) за використання наданих в оперативну і фінансову оренду основних фондів загальновиробничого призначення;
• витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій і організацією виробництва, поліпшенням якості продукції й ін.;
• витрати допоміжного характеру на обслуговування виробничого процесу;
• податки, збори, пов'язані з виробничим процесом;
• комунальні витрати цеху;
• витрати на підготовку і перепідготовку працівників.
11 «Втрати внаслідок технічно неминучого браку» вміщують:
• вартість остаточно забракованої продукції з технологічних причин;
• вартість матеріалів, напівфабрикатів, зіпсованих при налагодженні устаткування, зупинці або простоїв устаткування;
• вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих при транспортуванні на ­виробництві;
• витрати на усунення технічно неминучого браку.
12 «Інші виробничі витрати» вміщують витрати, пов'язані з випробуванням якості виробів на відповідність установленим стандартам, вимогам нормативної документації.




© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.