Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Страхування

Тема 1. Сутність страхування, його роль в економіці суспільства

1.3. Страхування як економічна категорія



Страхування – одна з найбільш давніх історичних категорій суспільно-економічних відносин між людьми, невід’ємна частина виробничих відносин.
Спочатку поняття страхування пов’язувалось зі словом “страх”. Тому досі вираз “страхування” вживається у значенні “підтримка”, “гарантія успіху” тощо. В сучасних умовах цей термін найчастіше використовується в якості інструмента захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, як елемент відшкодування матеріальних втрат при настанні страхового випадку.
Новий тлумачний словник української мови визначає слово „страхування” як “уберігати кого-, що- небудь від чогось небажаного, неприємного”.
Страхування як історична категорія відображає певні економічні відносини, які виникли та існували за стародавніх часів. Так, початки страхової діяльності можна шукати ще в Кодексі Хаммурапі (близько 1800 років до нашої ери, Месопотамія, Вавилон), в якому 282 статті були присвячені корабельній позиці (бодмереї) – грошовій позиці під заставу судна. У разі знищення судна позикодавці втрачали право на повернення наданих коштів. Тому з метою організації свого страхового захисту вони встановлювали підвищенні відсотки, ніж за звичайними позиками.
В епоху рабоволодіння існували угоди з приводу захисту нерухомого майна, морського судноплавства тощо, які мали риси страхування. Вчені свідчать, що стародавні правила страхування були викладені в одній з книг Талмуду, який наказував у разі втрати погоничем свого осла іншим погоничам передати йому взамін тварину, але ніколи гроші. При цьому вже тоді були визначені основні ознаки страхування. А саме – розподіл між зацікавленими особами ризику можливого збитку та використання страхування як захисту від ризику, але ні в якому разі як способу збагачення.
За часів Римської імперії імператором Клавдієм була створена система гарантій за втрати римських купців від морської стихії. Проте, така форма компенсації втрат не може бути визнана як страхування. Адже відсутні такі важливі елементи страхування, як страховий внесок, тобто оплата страхувальником обіцянки компенсації втрат, та страховий фонд, створений безпосередньо за рахунок внесків страхувальників.
В якості комерційного поняття „страхування” сформувалось лише в ХVIII ст., коли підприємець-страховик почав вести свою справу для отримання прибутку.
Багатовіковий життєвий досвід свідчить, що хоча страхові події мають випадковий та нерівномірний характер, кількість постраждалих від їх настання завжди менша кількості зацікавлених осіб, які застосовують страховий захист. За таких умовах солідарний розподіл можливого збитку суттєво пом’якшує наслідки страхових випадків. Тобто, чим більше зацікавлених осіб приймає участь в розподілі збитку, тим менша частка їх засобів, коштів, необхідних для формування страхового фонду, припадає на кожного учасника. Саме на такому підході ґрунтується страхування, сутність якого полягає в замкнутому розподілі можливого збитку між зацікавленими сторонами.
В наукових та літературних джерелах існує безліч визначень економічної категорії “страхування”, аналіз її розвитку в різних економічних суспільствах.
Так, наприклад, на початку ХХ ст. німецький вчений А. Манес представляв страхування як вид економічної передбачуваності, та, водночас, як організацію, що ґрунтується на самодопомозі. Російський дослідник К. Г. Воблий за радянських часів розглядає страхування, як вид господарської діяльності на основі солідарності та передбачуваності, які мають на меті покриття майбутнього нестатку, який викликаний настанням страхового випадку. Однак, вказаний підхід побудований виключно на інтересі страхувальників, хоча страхування – це також і вид бізнесу. Вчені Л. Рейтман, В. Родіонова, Л. Дробозіна, вітчизняний вчений О. Заруба та інші в сучасних умовах розглядають страхування як суто фінансову категорію, коли страхування виступає як сукупність особливих замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування цільового страхового фонду за рахунок грошових внесків, який призначений для відшкодування можливого збитку при настанні страхового випадку. За таким підходом страхові відносини розглядаються не як частина суспільних відносин, а як особливі відносини, що мають розподільчий характер, є пріоритетними по відношенню до інших. Окрім того, зазначені відносини не є замкнутими у формуванні страхового фонду (для них характерна замкнута розкладка страхового збитку). Не враховується також, що страхувальник та страховик є суб’єктами страхового зобов’язання в рамках певного економічного інтересу, а страхування є досить прибутковим видом підприємницької діяльності.
Ряд вчених, таких як В. Райхер, В. Шахов, Н. Внукова вважають, що страхування слід розглядати більш широко, як економічну категорію, що пов’язана з економічними відносинами в процесі створення і використання страхових фондів. Тобто, за такою думкою страхування – це система економічних відносин, направлених на стабілізацію виробництва матеріальних благ, забезпечення стабільності й збалансованості майнових інтересів членів суспільства, економічні відносини з приводу створення і використання страхового фонду для організації страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні страхового випадку, як спосіб відшкодування збитків за допомогою їх перерозподілу між особами страхової сукупності. І в цьому випадку також не враховуються економічні інтереси страховика, хоча фінансовий механізм страхування побудований таким чином, що забезпечує реалізацію інтересів всіх суб’єктів страхових відносин.
Автори страхового словника „Страхование от А до Я” пов’язують страхування з видом економічної діяльності по перерозподілу ризику нанесення збитку майновим інтересам серед учасників страхування, яка здійснюється спеціалізованими організаціями, що забезпечують акумуляцію страхових внесків, створення страхових резервів та здійснення страхових виплат. За таким визначенням зовсім не видно ролі засновників страхової компанії та акціонерів, що формують статутний фонд (в досить значних розмірах – не менше 1 млн. євро для ризикових видів страхування та 1,5 млн. євро для страхування життя за умов в Україні), який є першоосновою здійснення страхових виплат і створення страхових резервів, забезпечення платоспроможності страховика.
Сучасні вітчизняні вчені В. Базилевич, К. Базилевич розглядають зміст страхування з позицій природних інтересів, економічної зумовленості необхідності створення зазначеного різновиду людської діяльності, у соціальному плані, в юридичному аспекті, міжнародному аспекті. Проте, визначення терміну страхування не наводять.
Західна наукова думка не приділяє значної уваги пошукам визначення категорії „страхування”. Наприклад, відомі Пол А. Самуельсон та Вільям Д. Нордхауз в „Економіці” відмічають, що ринок управляє ризиками за допомогою їх розподілу, а розповсюдженою формою розподілу ризиків є страхування. Тобто, страхування представляється як спосіб захисту від ризиків. При цьому наукова думка заходу приділяє більше уваги страховій математиці, як „локомотиву” страхової діяльності. Так, за дослідженням М. С. Клапківа в першому каталозі найвагоміших наукових праць на страхову тематику, виданому в 1982 році, було розміщено 152 анотації статей, з яких, як з’ясувалось, 101 виявились математичного спрямування, а економічного – лише 51. Тому закордонними вченими страхування розглядається, в більшості випадків, в практичні площині, що сприяло розвитку страхування до рівня стратегічного сектору економіки.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” (від 04.10.2001 р. 3 2745 – ІІІ) визначається страхування як „вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів”.
Економічна сутність страхування визначається двома основними механізмами, що закладені в страхуванні, а саме:
ü ефект рідкісних подій, коли страховий випадок протягом певного періоду часу відбувається не у всіх учасників формування страхового фонду;
ü ефект накопичення, коли страховий внесок завжди менший від страхової виплати, тому, що страхові виплати видаються не одночасно, що враховується через дисконтуючий множник на інвестиційні прибутки страхової компанії.
Категорія страхування має характерні ознаки, зокрема:
ü наявність розподільчих та перерозподільчих відносин;
ü існування страхового ризику, тобто страхуванню властивий вірогідний характер відносин;
ü формування страхового фонду за рахунок внесків його учасників;
ü поєднання індивідуальних та групових страхових інтересів;
ü солідарна відповідальність всіх страхувальників за втрати;
ü замкнута розкладка суми страхового збитку;
ü перерозподіл збитку в просторі та часі;
ü повернення страхових платежів, що мобілізовані до страхового фонду;
ü самоокупність страхової діяльності та отримання прибутку страховиком.
Як видно із зазначених ознак страхування має риси економіки, фінансів, кредиту, підприємництва але й принципові відмінності.
Страхування водночас є засобом залучення грошових ресурсів і способом відшкодування збитків. А у ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, як фактор стабілізації економіки, як засіб захисту господарської діяльності та добробуту членів суспільства, з іншого боку, як вид діяльності, що приносить дохід.
Оскільки страхування відноситься до виду підприємницької діяльності, яку можуть здійснювати тільки юридичні особи відповідної організаційно-правової форми, що суворо передбачено чинним законодавством, то страхову діяльність можуть здійснювати юридичні особи у формі акціонерного, повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю. Отже, страховиком (страховою компанією) може бути підприємство, створене у формі господарського товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю.
Суб’єктами страхових відносин у відповідності до чинного законодавства визнають фінансові установи, що створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю відповідно до Закону України “Про господарські товариства” (від 19.09.91р. №15-76-XII) з урахуванням особливостей, передбачених Законом про страхування, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика має бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України. Окрім того, здійснення страхової діяльності в Україні підлягає ліцензуванню.
До суб’єктів страхування належать також страхувальники і застраховані особи. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування, або є страхувальниками в силу закону. Застраховані особи – треті особи, на користь яких страхувальники уклали договір зі страховиком і які можуть набувати прав і обов’язків страхувальника відповідно до договору страхування.
Предметом страхування виступає не страхова подія, а саме ризик, який може відбутися, а може й ні.
Окрім того, Закон України про страхування визначає об’єкти страхування як майнові інтереси, що не суперечать законодавству України та пов’язані:
ü з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи;
ü з володінням, користуванням і розпорядженням майном;
ü з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.
Отже, категорія страхування розглядається з наступних позицій:
ü як вид економічних відносин (з різними характеристиками) з приводу формування та використання страхового фонду для відшкодування збитків;
ü як спосіб розподілу ризиків;
ü як спосіб задоволення потреб страхувальників;
ü як вид бізнесу (підприємницької діяльності) з метою отримання прибутку;
ü як спосіб покращання матеріального стану засновників та акціонерів;
ü як джерело інвестицій в економіку держави;
ü як фактор стабілізації економіки.
В кінцевому підсумку страхування є одним з економічних інструментів суспільства, стратегічним сектором економіки держави, економіки, яка з ринкової в умовах глобалізації переростає у фінансову, коли вартість, стає капіталом і здатна до накопичення та самозростання.
Отже, узагальнюючи погляди вчених та практиків, можна визначити страхування як певний вид економічних відносин з приводу організації страхового захисту за рахунок створення і використання страхового фонду й інших фондів та ресурсів страховика з метою стабілізації економіки, розподілу ризиків, задоволення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в економіку країни тимчасово вільних коштів.




© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.