Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Страхування

Тема 8. Основні види страхування, їх характеристика

8.4. Перестрахування та співстрахування



Прийнято вважати, що перший договір перестрахування було укладено в Генуї в 1370 році. Предметом договору були товари, які перевозились на морському судні з Генуї до Брюгге. Під дію договору підпала частина цього рейсу: від Каделеса до Брюгге.
Систематичне використання перестрахування почалося з кінця XVI століття, коли страховики – купці розподіляли між собою ризики в певних частках. Проте, початок формування сучасного ринку перестрахування відносять до середини XIX століття, коли процес економічного розвитку і зростання промисловості сприяли появі більш великих та складних ризиків, реалізація яких могла призвести до катастрофічних наслідків. З’являються спеціалізовані перестрахувальні компанії в Німеччині, Росії.
В Україні перші такі компанії з’явились на початку ХХ століття (1910 – 1915 рр.) – земські страхові компанії – перестрахування вогневих ризиків.
Можна сказати, що перестрахування з’явилося як спосіб підтримки страховиків при збільшенні обсягів і використанні нових форм страхування. Необхідність такої підтримки полягає в тому, що індивідуальні можливості страховика по страхуванню, а також гарантії повної та своєчасної виплати за великим одиночним ризиком досить обмежені.
Система перестрахування, як і система прямого страхування, побудована на розподілі ризику між декількома учасниками. Це дозволяє прямому страховику, з одного боку, цілком виконати прийняті на себе страхові зобов’язання перед страхувальником, а з іншого, полегшити навантаження за виплатою у будь-якому страховому випадку, зберігаючи при цьому свою фінансову надійність.
Найбільш часто застосовується визначення перестрахування, яке наведене у Німецькому Торговому Статуті: „Перестрахування – це страхування ризику, взятого на себе страховиком”.
У перестрахуванні застосовується своя термінологія та відповідні умови страхування. Так, страховик, який перестраховує прийняті на себе ризики, стає перестрахувальником, тобто цедентом. Хоча, при цьому перед своїм клієнтом залишається відповідальним у повному обсязі. Процес передачі ризику або його частини називається цедуванням ризику або цесією. Процес подальшої передачі даного ризику наступному перестраховику називається ретроцесією, сторону, яка приймає такий ризик – ретроцесіонарієм.
При здійсненні перестрахування кожна страхова компанія виходить з того, що даний процес повинен бути економічно ефективним при досягненні поставленої цілі, а також повинен враховувати вартість перестрахування.
Вартість перестрахування включає:
ü частину страхової премії, що передається перестраховику;
ü витрати компанії на ведення справи у зв’язку з передачею ризиків.
В самому процесі перестрахування закладене певне протиріччя. З одного боку, перестраховик, фінансово підтримуючи страхову компанію, сприяє збалансуванню її страхового портфелю, розширенню її страхової діяльності, з іншого, перестрахування пов’язане з передачею доволі значної частини страхової премії, а значить є можливість погіршення підсумкових показників діяльності страхової компанії.
Виходячи із зазначеного, правильне визначення розміру перестрахування має важливе значення для кожної страхової компанії. У зв’язку з цим визначальним є власне утримання цедента, яке представляє собою економічно обґрунтований рівень суми, в межах якої страхова компанія утримує на своїй відповідальності певну частку ризиків, які страхує, та передаючи в перестрахування суми, що перевищують даний рівень. Існує багато теорій та практичних рекомендацій по встановленню лімітів власного утримання. Проте, вони не враховують специфіки кожної окремої страхової компанії. В рішенні зазначеної проблеми важливим є врахування багатьох факторів (середньої збитковості за ризикам, що страхуються, обсяг премії, середня доходність чи прибутковість операцій по відповідному виду страхування, територіальний розподіл застрахованих об’єктів, величина витрат на ведення страхової справи) та професійний рівень андерайтерів.
Передавання ризиків у перестрахування здійснюється постійно або одноразово.
За методом передавання ризиків у перестрахування перестрахувальні операції поділяються на три види:
ü факультативні;
ü облігаторні (договорні);
ü факультативно-облігаторні.
Факультативні перестрахувальні операції характеризуються певною свободою сторін договору перестрахування, існує можливість регулювання страховиком розміру власного утримання. Попередньо умовою для укладання договору факультативного перестрахування є сліп, який містить певну інформацію про наміри сторін перестрахувальних відносин.
Облігаторне страхування передбачає обов’язкову передачу в перестрахування раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями, визначаються межі відповідальності, перестрахувальна комісія, обмеження щодо покриття. Зазначений метод проведення перестрахування має свої переваги:
ü досягнення рівномірності розподілу ризиків;
ü автоматичність прийняття ризиків;
ü розвиток довгострокових взаємовідносин між сторонами;
ü збільшення обсягів страхових операцій;
ü гарантії підтримки перестраховика.
Факультативно-облігаторне перестрахування поєднує риси факультативного та облігаторного, використовується в особливо великих, небезпечних ризиках, з можливістю кумуляції збитків та можливими катастрофічними наслідками.
Перерозподіл ризику у перестрахувальних операціях відбувається за двома формами:
ü пропорційною;
ü непропорційною.
Пропорційна форма перестрахування історично перша форма та до кінця XIX ст. єдина загальна форма перерозподілу ризиків. Сторони частково приймають участь у розподілі відповідальності. інтереси цедента й перестраховика і цілому співпадають. Застосовується при обов’язковому страхуванні відповідальності, при автокаско. Здійснюється за наступними видами договорів перестрахування:
ü квотний – коли цедент зобов’язується передати перестраховику частку у всіх ризиках даного виду, а перестраховик зобов’язується їх прийняти;
ü ексцедентаї суми – використовується, коли застраховані ризики різні за страховими сумами; цедент несе відповідальність за всіма ризиками у розмірі страхової суми , яка менша чи рівна власному утриманню, а перестраховик – за всіма ризиками, де страхова сума перевищує розмір власного утримання;
ü квотно-ексцендентний – змішаного типу, використовується дуже рідко, поєднує риси двох попередньо зазначених договорів.
Непропорційне перестрахування широко стало застосовуватись після Другої світової війни. Інтереси сторін можуть приймати суперечливий характер. Найчастіше використовується в договорах страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збиток, спричинений третім особам в результаті ДТП. Ця форма страхування застосовується також й там, де немає верхньої межі відповідальності страховика. Здійснюється за наступними видами договорів:
ü ексцедента збитку – застосовується тоді, коли страховик намагається не вирівняти окремі ризиків даного виду страхування, а спрямовує свою діяльність безпосередньо на забезпечення фінансової рівноваги страхових операцій;
ü ексцедента збитковості – перестрахування стосується всього страхового портфелю, має на меті захистити фінансові інтереси страховика перед наслідками надто великої збитковості.
Обслуговування договорів непропорційного перестрахування досить просте, не вимагає особливих витрат.
В залежності від ролі, яку відіграє цедент і перестрахвоик в укладеному між ними договорі, перестрахування поділяється на:
ü активне – означає передачу ризику;
ü пасивне – означає приймання ризику.
Отже, перестрахування – це вторинний розподіл ризику, що відбувається у певній формі та за відповідними методами.
В Україні також застосовують співстрахування. Це страхування, коли один і той же об’єкт за одним і тим же ризиком страхується у двох і більше страховиків. При співстрахуванні здійснюється розподіл страхових внесків та страхових виплат. А відповідно координуються страхові фонди різних страховиків. Співстрахування поєднує риси страхування та перестрахування. Організаційно спостерігається на прикладі страхових пулів (пули страхування, пули престрахування).


Работа металлоконструкции в днепре technocolor.com.ua.


© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.