Реклама



Замовити роботу

Замовити роботу

Счетчики




Вітаємо вас на сторінках нашого сайту!

Сайт readbook.com.ua - це зібрання книг по темах: бухгалтерський облік, економіка, маркетинг, менеджмент, право, страхування, філософія та фінанси.

Сподіваємось, що ця література буде корисна, як для школярів, так і для студентів.

Усі книги викладені з метою ознайомлення.
Список всіх підручників >>> Страхування

Тема 10. Фонди та резерви страховика

10.3. Резерви страховика, їх види та порядок формуванн



Окрім відповідних фондів страховик створює певні резерви, що призначені забезпечити виконання зобов’язань страховика за майбутніми виплатами страхових сум і страхового відшкодування, підвищити надійність та платоспроможність страхової компанії.
Окрім того страховики можуть створювати резерви для фінансування заходів по попередженню настання страхових випадків та інші резерви. А із нерозподіленого прибутку створюються вільні резерви.

Для забезпечення виконання страховиками зобов’язань щодо окремих видів обов’язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами.
Основні види резервів, що формує страхова компанія представлені на рис. 10.2.
Резерв превентивних заходів ( РПЗ ) забезпечує реалізацію попереджувальної функції страхування, забезпечує фінансування витрат на заходи із запобігання нещасних випадків, втрат чи пошкодження майна. В структурі тарифа-брутто належить до елементів навантаження.
Резерв превентивних заходів формується шляхом відрахувань від страхової премії, що надійшла за договорами страхування за звітний період. Розмір таких відрахувань визначається за відсотком, що передбачений в структурі тарифної ставки (% Тb) по кожному договору страхування на зазначені цілі. Величина РПЗ за певний період складається із суми передбачених відсотків, збільшеної на розмір РПЗ на початок звітного періоду (РПЗпоч.) і зменшеної на суму використаних коштів на превентивні заходи у звітному періоді (РПЗвик.).
Тобто, РПЗ =  % Тb + РПЗпоч. – РПЗвик..
Формування та використання коштів РНП за добровільними видами страхування здійснюється страховиком на базі розробленого ним та узгодженого з уповноваженим органом контролю за страховою діяльністю Положення про резерв превентивних заходів.
Вільні резерви – частина власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності відповідно до прийнятої методики здійснення страхування. Джерелом їх створення є нерозподілений прибуток підприємства. Необхідно зазначити, що платоспроможність передбачає здатність страховика відповідати за своїми зобов’язаннями.
Відрахування до централізованих страхових фондів мають на меті забезпечити виконання страховиками своїх зобов’язань щодо окремих видів страхування, як правило, визначених законодавчо. Джерелом їх є:
ü відрахування від надходжень страхових платежів;
ü внески власних коштів страховика (частина прибутку);
ü доходи від розміщення тимчасово вільних коштів централізованих страхових резервних фондів.
У світовій практиці страховий бізнес поділяється на ризикове (загальне) страхування та страхування життя. Відповідно, страхові резерви поділяються на :
ü резерви за ризиковими видами страхування (технічні);
ü резерви по страхуванню життя і накопичувальному страхуванню (математичні).
Згідно такого поділу та у відповідності до Закону України про страхування для забезпечення виконання зобов’язань перед страховиками страхові компанії формують із отриманих страхових внесків необхідні страхові резерви по особистому, майновому страхуванню та страхуванню відповідальності. Страхові резерви поділяються на технічні та резерви із страхування життя (математичні), які, в свою чергу, поділяються на види та підвиди (рис. 10.3).

Технічні резерви передбачають необхідним за законодавчою нормою створення резервів премій та резервів збитків. До резервів премій відноситься обов’язкове створення резервів незароблених премій.
Резерв незароблених премій (РНП) складається з відповідної частини нетто-ставки, яка надійшла у звітному періоді, і, яка використовується для страхових виплат протягом періоду, що виходить за межі звітного.
Незароблена премія – це частина страхової премії, яка надійшла за договорами страхування, що укладені у звітному періоді, а термін їх дії припадає на наступний звітний період (виплати майбутніх періодів). У практиці страхування для розрахунку незаробленої премії використовується декілька методів формування резервів незароблених премій:
ü метод “1/365“ (pro rate temporis) – метод розрахунку по дням – застосовується за кожним договором страхування окремо, коли терміни сплати страхової премії розподілені у часі довільно; визначається як добуток страхової премії і частки від ділення строку дії договору страхування (у днях), який ще не закінчився, до всього терміну дії договору страхування; формула розрахунку має вигляд:
РНПі = Пбі  , де
РНПі – резерв незароблених премій по і-тому договору страхування;
Пбі – базова страхова премія по і-тому договору;
т – термін дії і-того договору страхування;
д – число днів з моменту початку дії і-того договору до звітної дати;
ü метод “1/4”, ”1/8”, “1/12”, “1/24” – “пашуальний метод” – розробляється страхова премія на півріччя, квартали, місяці, декади, щоб відділити зароблену страхову премію від незаробленої в звітний період; використовується коли термін дії договорів страхування починається до початку звітного періоду; порядок розрахунку наступний: базова страхова премія групується за місяцем початку виникнення відповідальності страховика, далі розподіляється на термін дії поліса (премію ділять на рівні частини);
ü метод “40%” – зазначений метод використовують, коли укладаються договори з невизначеними термінами початку та закінчення дії договорів; розмір РНП визначається за кожним окремим договором страхування в розмірі 40 % від базової страхової премії на звітну дату;
ü метод „плаваючих кварталів” – є спрощеним методом розрахунку РНП, який використовується згідно Закону про страхування всіма українськими страховиками і виконується на основі брутто-ставки; при цьому вважається, що витрати на ведення страхової справи складають 20-28 %, а всі договори страхування укладені в середині року, а відтак, розмір РНП на звітну дату встановлюється в залежності від суми страхових премій, що надійшли, за відповідним видом страхування в кожному із трьох кварталів періоду, що передує цій звітній даті; порядок розрахунку РНП методом „плаваючих кварталів” наступний: сума страхових премій, що надійшли в І кварталі помножується на 1/4 ( 1/4), у ІІ кварталі – на 1/2 ( 1/2), у ІІІ кварталі – на 3/4 ( 3/4), всі отримані значення додаються:
РНП = 1/4  + 1/2   + 3/4 .
Резерви збитків представляють собою зобов’язання по виплаті страхових відшкодувань за тими страховими випадками, що відбулися до звітної дати (тобто відбулися до кінця фінансового року). Для інших – призначений РНП. Резерв збитків у світовій практиці складається з одного або декількох компонентів. Наприклад, у відповідності до GAAP резерв збитків складається з:
ü резерву подій, що відбулися;
ü резерву розвитку збитків;
ü резерву збитків, що відбулися, але не заявлені;
ü резерву під можливе пере відкриття збитку;
ü резерву під видатки неврегульованих збитків.
В Україні у відповідності до чинного законодавства резерви збитків включають:
ü резерв, заявлених, але не виплачених збитків;
ü резерв збитків, які виникли, але не заявлені;
ü резерв коливань збитковості;
ü резерв катастроф.
Резерв заявлених, але не виплачених збитків (РЗНВ) формується для забезпечення виконання зобов’язань, що не виконані та не врегульовані, або виконані не повністю страховиком на звітну дату. При цьому страхові зобов’язання виникли за випадками, що мали місце у звітному періоді, або навіть, напередодні, і про факт настання яких було відомо страховику. Розмір РЗНВ визначається по кожній неврегульованій претензії і відповідає сумі заявлених збитків за звітний період (ЗЗзв.), які зареєстровані в Журналі обліку збитків, збільшеної на суму неврегульованих збитків за попередні періоди (ЗЗп) та зменшеної на вже виплачені протягом звітного періоду збитки (ЗВзв) плюс витрати на врегулювання збитку (ВВЗ). Як правило, останні приймаються в розмірі 3 % від суми неврегульованих претензій за звітний період. Таким чином:
РЗНВ = ЗЗзв + ЗЗп – ЗВзв + ВВЗ
Резерв збитків, які виникли, але не заявлені (РЗНЗ) формується у зв’язку із можливими страховими подіями, що відбулися, проте страховику не заявлені збитки за ними на звітну дату. Практично, при розрахунках РЗНЗ застосовують 10 % від страхової премії, що надійшла за звітний період, якщо вважати звітним періодом фінансовий рік.
Крім того, в доповнення до резервів премій та резервів збитків страховики можуть створювати додаткові технічні резерви. А саме:
ü резерв коливань збитковості;
ü резерв катастроф;
ü резерв незакінчених (неминулих) ризиків.
Зазначені додаткові технічні резерви створюються і формуються у відповідності до Статуту страхової компанії та розробленого Положення страховика про порядок формування технічних резервів, який погоджено з органами державного нагляду за страховою діяльністю.
Резерв коливань збитковості (РКЗ) є складовим технічних резервів страховика. Зазначений резерв призначений для компенсації витрат страховика на здійснення страхових виплат у випадках, коли значення збитковості страхової суми у звітному періоді перевищують очікуваний рівень збитковості, який є основою для розрахунку тарифу-нетто за відповідним видом страхування.
Коливання збитковості зазвичай фіксуються та враховуються за тими видами страхування, які пов’язані із значними змінами рівня ризику (від дуже низького до надто високого), під впливом якого знаходяться застраховані об’єкти під час дії договору страхування. Наприклад, якщо за певний період ризик несприятливих кліматичних умов, що впливають на врожайність сільськогосподарських культур, досить низький, то страховик не виплачує страхових відшкодувань, оскільки відсутні страхові випадки. Тоді накопичені страхові резерви направляються не на поповнення прибутку, а у резерв коливання збитковості (РКЗ), тобто зберігаються з метою виплат у періоди, коли ризик буде високим.
Резерв коливання збитковості дозволяє підвищувати фінансову стійкість страховика, а значить і рівень його надійності, що є сприятливим фактором стабілізації економіки в цілому. Проте, нормативної бази для формування РКЗ сьогодні в Україні немає. Страховики самостійно визначають порядок та умови формування зазначеного резерву та узгоджують їх з уповноваженим органом нагляду за страховою діяльністю. До того ж, при формуванні власної методики досить проблематичним є віднесення ризику за певним видом страхування до відповідного типу, а також розподіл цього ризику у часі.
Безумовно, при нормальному типі ризику значення збитковості коливається навколо середнього показника, що характерно для традиційного майнового страхування. Відхилення від середньої в сторону зниження ризику, як правило, супроводжується капіталізацією страхових резервів, що збільшує прибуток страховика. Відхилення в сторону підвищення ризику компенсується ризиковою надбавкою в структурі страхового тарифу.
Для видів страхування, де застосовуються страхові тарифи без ризикової надбавки, з метою підвищення фінансової стійкості страхових операцій доцільно створювати резерв коливання збитковості. Вказаний резерв також доцільно створювати, якщо має місце постійне підвищення рівня ризику (у таких видах страхування як медичному, екологічному).
Якщо має місце значна нерівномірність розподілу збитковості страхової суми та велика частота коливання ризику у часі, то такі ризики відносять до катастрофічних, які поділяються в свою чергу на нормальні і власне катастрофічні. Нормальна частина катастрофічного ризику покривається за рахунок звичайного страхового резерву, а власне катастрофічний ризик – за рахунок спеціального фонду катастроф або передається перестраховику.
Необхідно підкреслити, що у складі технічних резервів передбачається створення резерву катастроф (РК), який призначено для покриття надзвичайного збитку, що є наслідком непереборної сили або масштабної аварії, і який вимагає страхових виплат за великою кількістю договорів. Цей резерв як і резерв коливання збитковості немає спеціально рекомендованої методики формування і використання. Його створення залежить від страховика. До того ж в законодавчій, довідниковій та науковій літературі немає чітко розкритого поняття „непереборної сили”. „Непереборна сила” діє як надзвичайне явище, яке неможливо подолати, проте можна передбачити. А відтак існує ймовірність його настання з одночасною невизначеністю у просторі та часі, що дозволяє віднести ризики „непереборної сили” до категорії страхових. Катастрофічність зазначеного ризику полягає не в тому, що відбулися передбачені страхові події, а якраз в тому, що ці небезпеки вплинули відразу на багато застрахованих об’єктів, що призводить до флуктуаційних коливань збитковості. До того ж ці коливання збитковості можуть відбуватися як за один тарифний період, так і за декілька. Отже резерв катастроф доцільно створювати в тих страхових компаніях, які спеціалізуються на страхуванні катастрофічних ризиків або включають їх в обсяг своєї відповідальності.
Резерв незакінчених ризиків (РНР) створюється в якості доповнення до резерву незароблених премій (РНП) з метою компенсації дефіциту фінансових ресурсів у технічних резервах із-за можливого чи змушеного заниження тарифів в умовах ринкової економіки.
Встановлюючи зазначені резерви, страховики повинні письмово повідомити Уповноважений орган про запровадження формування та ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя, не пізніше як за 45 днів до початку календарного року.
Спеціальні резерви можуть встановлюватись в залежності від специфіки зобов’язань страховика.
Резерви із страхування життя формуються окремо для забезпечення виконання зобов’язань по страховим виплатам із страхування життя та медичного страхування за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування. Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика, повинні бути відокремлені від його іншого майна і не можуть використовуватись страховиком для погашення будь-яких інших зобов’язань, не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика чи його ліквідації.
Страховики повинні створювати наступні резерви із страхування життя:
ü резерв довгострокових зобов’язань (математичні резерви);
ü резерв належних виплат страхових сум.
Величина резервів довгострокових зобов’язань обчислюється актуарно окремо по кожному договору страхування у відповідності до Методики формування резервів по страхуванню життя, затвердженої Наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю № 46 від 23 липня 1997 р., з урахуванням темпів зростання інфляції. Мінімальні строки дії договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом (в сучасних умовах – Кабінетом Міністрів України).
Зазначені резерви (довгострокових зобов’язань та належних виплат страхових сум) формуються шляхом відрахування частини страхової премії, що призначена для страхових виплат та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика. Загальний розмір страхових резервів по страхуванню життя визначається як сума резервів кожного окремого договору страхування життя. Розрахунки виконуються на базі таблиць смертності (вперше розроблені англійським вченим Д. Граунтом в 1662 р., удосконалені відомим астрономом та математиком Е. Галлеєм) та норм доходності по інвестуванню тимчасово вільних коштів.
Отже, страховик при здійсненні страхової діяльності створює технічні резерви для забезпечення зобов’язань за ризиковими видами страхування та резерви із страхування життя для забезпечення зобов’язань із страхування життя, накопичувального страхування та медичного страхування. Порядок формування, використання та розміщення зазначених страхових резервів встановлюється відповідно до норм діючого законодавства та затверджених правил страхування.




© 2009 Читальня On-Line
Підручники розміщені на сайті для ознайомлення. Графічний матеріал, формули та текстова частина опубліковані частково.